слухач —
[слухач] -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/ -ачу, мн. -ач'і, -ач'іў
Орфоепічний словник української мови
слухач —
-а, ч. 1》 Той, хто слухає кого-, що-небудь. 2》 Той, хто навчається, є студентом навчального закладу. || Той, хто підвищує свої знання в гуртках, на курсах, у постійно діючих семінарах і т. ін.; учасник постійно діючого семінару, член гуртка і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
слухач —
СЛУХА́Ч, а́, ч. 1. Той, хто слухає кого-, що-небудь. Сумної заграє бережно і стиха, Так, що градом ллються сльози в слухача (Я. Щоголів); Потурайчин був політичний агітатор, поза програму своєї політичної партії нічого більше слухачам не роз'ясняв (Л.
Словник української мови у 20 томах
слухач —
СЛУХА́Ч, а́, ч. 1. Той, хто слухає кого-, що-небудь. Сумної заграє бережно і стиха, Так, що градом ллються сльози в слухача (Щог., Поезії, 1958, 396); Потурайчин був політичний агітатор...
Словник української мови в 11 томах
слухач —
Слухач, -ча м. Слушатель. Ком. Р. ІІ. 68. Г. Барв. 304. Щог. Сл. 94. Воздвиженський не вважав на увагу, чи неввагу своїх слухачів. Левиц. Пов. 52.
Словник української мови Грінченка