смаркатий

ШМАРКА́ТИЙ розм. (у якого тече з носа; дуже молодий), ЗАШМА́РКАНИЙ розм., СМАРКА́ТИЙ розм., СОПЛИ́ВИЙ розм., ВІСКРИ́ВИЙ діал. Почувала (Стефанія), що її переможено, висміяно. І хто ж це зробив? Ванда, молодша сестра, яку вона завжди мала за глупе шмаркате дівчисько (Д. Бедзик); Васько летить з гори на якійсь старій затулі.. А за ним ціле військо, рожевощоке, трошки зашмаркане (М. Зарудний); — Фогель, — продовжував секретар сержант, — скажи отак щиро, хто з вас ліпший: ти чи цей смаркатий хлопчисько? (Д. Бедзик); Хай іншим видається вона (дитина) й сопливою та мурзатою, некрасивою, нерозумною, а для рідних батьків вона і найкрасивіша і найрозумніша в світі (Ю. Збанацький); — Одколи животію на світі, ні од кого не чув цього; тільки чую оце від тебе, віскривого (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. смаркатий — смарка́тий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. смаркатий — -а, -е, розм. Те саме, що шмаркатий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. смаркатий — СМАРКА́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що шмарка́тий. – Фогель, – продовжував сержант, – скажи отак щиро, хто з вас ліпший: ти чи цей смаркатий хлопчисько? (Д. Бедзик).  Словник української мови у 20 томах
4. смаркатий — смарка́тий (шмарка́тий) малолітній (м, ср, ст): Але ще сильніше розчарування спіткало наші “шмаркаті” серденька до обожнюваного об'єкту трохи пізніше (Крушельницька)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. смаркатий — СМАРКА́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що шмарка́тий. — Фогель,— продовжував сержант,— скажи отак щиро, хто з вас ліпший: ти чи цей смаркатий хлопчисько? (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 32).  Словник української мови в 11 томах
6. смаркатий — Смаркатий, -а, -е Сопливый.  Словник української мови Грінченка