спилити

ЗРІ́ЗУВАТИ (ріжучи, відокремлювати що-небудь від чогось), ЗРІЗА́ТИ, ОБРІ́ЗУВАТИ, ОБРІЗА́ТИ, РІ́ЗАТИ розм.; СПИ́ЛЮВАТИ, СТИНА́ТИ, ОБТИНА́ТИ (різко, повністю); ЗСТРИГА́ТИ (волосся, вовну і т. ін.). — Док.: зрі́зати, обрі́зати, спили́ти, стя́ти, зітну́ти, обтя́ти, зстри́гти. Вони співають про вербу рясну.. І виноград янтарний та рум'яний Дбайливо зрізують (М. Рильський); Коса, зрізаючи соковиті стебла, виходила із трави (Григорій Тютюнник); Я сад поміщика маленьким у день за гривеник копав. З дерев обрізував там віти (В. Сосюра); Я сидів тут трохи не од півдня та все дивився на тебе, як ти під горою різала виноград (І. Нечуй-Левицький); Дорослі з піснями стинають стиглі кетяги в коновки (М. Коцюбинський); Коли б хто міг ті кучері обтяти (Леся Українка); В лип'янку мед сочить (селянин), З овечок вовницю зстригає (Л. Боровиковський).

Значення в інших словниках

1. спилити — спи́лити дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. спилити — -лю, -лиш, док., перех., діал. Здійняти пил.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спилити — СПИ́ЛИТИ, лю, лиш, док., що, діал. Здійняти пил. Іду я, – це як подме вітер, так і спилив кіптюгу поперед мене (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
4. спилити — СПИ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех., діал. Здійняти пил. Іду я, — це як подме вітер, так і спилив кіптюгу поперед мене (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
5. спилити — Спилити, -лю, -лиш гл. Поднять пыль. Їду я, — це як подме вітер, так і спилив киптюгу поперед мене. Новомоск. у.  Словник української мови Грінченка