спинити
ГАЛЬМУВА́ТИ (сповільнювати або припиняти рух транспорту), ЗАГАЛЬМО́ВУВАТИ, ЗУПИНЯ́ТИ, СПИНЯ́ТИ (до повної зупинки). — Док.: загальмува́ти, зупини́ти, спини́ти. Машиніст дивиться: зелений вогонь — значить, вільна путь, жовтий — бережися, недалечко попереду або назустріч іде поїзд, гальмуй (О. Донченко); Минувши поворот, поїзд загальмував і зупипився (О. Скляренко); Вони стріляли в машиніста на ходу, і поки не зупинився поїзд, грізно кричали з розпластаних своїх коней: — Зупиняй поїзд! (О. Довженко); Пітьма намотувалася на колеса.. — Спиняй, Миколо, я вже вертаюся (Григорій Тютюнник).
ЗОСЕРЕ́ДЖУВАТИ на комучому (спрямовувати, звертати — думки, увагу, інтереси на щось одне), КОНЦЕНТРУВА́ТИ, СПИНЯ́ТИ, ФІКСУВА́ТИ. — Док.: зосере́дити, сконцентрува́ти, спини́ти. Регіна.. щораз більше зосереджувала на його особі свої думки й почування (І. Франко); Концентрувати сили і увагу вчених на найбільш важливих і перспективних напрямках науково-технічного прогресу; Здавалося б, що це зовсім не така уже значна подія, щоб на ній фіксувати увагу суспільства (В. Еллан). — Пор. 2. спрямо́вувати.
ЗУПИНЯ́ТИ (примушувати когось, щось стати, спинитися), СПИНЯ́ТИ, ЗОСТАНО́ВЛЮВАТИ розм., ЗАПИНЯ́ТИ діал.; ЗАТРИ́МУВАТИ із сл. хода, біг і т. ін.; ПРИПИНЯ́ТИ, ПРИТРИ́МУВАТИ, ПРИДЕ́РЖУВАТИ (на деякий час); СТО́ПОРИТИ, ЗАСТО́ПОРЮВАТИ (машини, механізми); ТАМУВА́ТИ, ЗАТАМО́ВУВАТИ (вільний рух, плин чогось). — Док.: зупини́ти, спини́ти, зостанови́ти, запини́ти, затри́мати, припини́ти, притри́мати, приде́ржати, засто́порити, затамува́ти. Аркадій Валеріанович зупиняє на сивому пагорбі свого чистокровця (М. Стельмах); Врешті стаю. Мене спиняє біла піна гречок, запашна, легка, наче збита крилами бджіл (М. Коцюбинський); Йосип зостановлював її, а вона і ухом не веде (Панас Мирний); Їхали (верхівці) швидко, вчвал, вимахуючи нагайками, тільки порівнявшися з павільйоном, трохи затримали біг свій (Леся Українка); Вона бігла б, та боялась, що її припинять, догадаються, що тікає (Б. Грінченко); Той (капітан), нарешті, стопорить машину (коли машина є) чи згортає парус, коли йде під парусом, і правує до берега ближче (О. Гончар); Водій ледве встиг застопорити машину (Ю. Смолич); Нурла затамовував потік вище, одводив його до себе і давав воду свому куткові (М. Коцюбинський).
СТРИ́МУВАТИ (не радити, не дозволяти робити, здійснювати щось, відмовляти від якогось вчинку, дій і т. ін.), СПИНЯ́ТИ, УТРИ́МУВАТИ (ВТРИ́МУВАТИ), ПРИДЕ́РЖУВАТИ, УДЕ́РЖУВАТИ (ВДЕ́РЖУВАТИ), ЗДЕ́РЖУВАТИ розм., УПИНЯ́ТИ (ВПИНЯ́ТИ) розм., УГО́ВКУВАТИ (ВГО́ВКУВАТИ) розм. — Док.: стри́мати, спини́ти, утри́мати (втри́мати), придержати, уде́ржати (вде́ржати), зде́ржати, упини́ти (впини́ти), уго́вкати (вго́вкати). Вона могла б його стримати, вдержати тут силою свого почуття, .. але Тоня не зробила цього, бо хіба може вона прикувати його до себе..! (О. Гончар); (Старшина первий:) Не спиняй, нехай собі співає, аби не голосно (Т. Шевченко); Збери всі човни, що остались, І гарно зараз їх оправ; Придерж своїх, щоб не впивались, І сю Сицилію остав (І. Котляревський); — Овва, Миколо! Овва! Так не годиться голові! Овва! Люде почують, будуть тюкати. Ви ж голова, — здержував Чабанця десяцький (І. Нечуй-Левицький); Довго вони вдвох говорили, довго впиняла вдова Загірня Оленку, лякала її світом широким, людьми чужими (П. Куліш). — Пор. 1. затри́мувати.
Словник синонімів української мови