співвідноситися

ВІДНО́СИТИСЯ до чого (спец. — перебувати в певній відповідності, співвідношенні з чим-небудь), СПІВВІДНО́СИТИСЯ з чим. А відноситься до В, як Х до Y.

ПОВ'ЯЗУВАТИСЯ (сприйматися в зв'язку з кимсь, чимсь), ПОЄ́ДНУВАТИСЯ, СПІВВІДНО́СИТИСЯ, ЧІПЛЯ́ТИСЯ розм., АСОЦІЮВА́ТИСЯ книжн. Все, що думав зараз Черниш, якось неминуче пов'язувалося з Ясногорською, все, що він робив, уже мовби присвячувалося їй (О. Гончар); Між листом та секретаркою не було ніякого зовнішнього зв'язку, та для Мишуні Байченка.. обидва факти міцно поєдналися (Ю. Яновський); В медичній термінології, створеній на основі грецької і латинської лексики, східнослов'янські еквіваленти в значній більшості випадків співвідносяться з відповідними денотатами вихідних мов (з журналу); Розмова зав'язалася одразу, невимушено. Одна тема чіплялася за другу (В. Минко); Тиша і спокій завжди асоціювалися в думках Кросбі з довголіттям (В. Собко).

Значення в інших словниках

1. співвідноситися — співвідно́ситися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. співвідноситися — -иться, недок. 1》 Перебувати у співвідношенні, зіставленні, порівнянні з чим-небудь або між собою. 2》 Пас. до співвідносити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. співвідноситися — СПІВВІДНО́СИТИСЯ, иться, недок. 1. Перебувати у співвідношенні, зіставленні, порівнянні з чим-небудь або між собою. 2. Пас. до співвідно́сити.  Словник української мови у 20 томах
4. співвідноситися — СПІВВІДНО́СИТИСЯ, иться, недок. 1. Перебувати у співвідношенні, зіставленні, порівнянні з чим-небудь або між собою. 2. Пас. до співвідно́сити.  Словник української мови в 11 томах