сп'яна

СП'Я́НУ розм., СП'Я́НА розм. (у стані сп'яніння), ПІДП'ЯНУРУ́Ч розм. — А сп'яну він там чого-небудь не ляпнув? — спитав Яремченко (Д. Бедзик); Худобину чи сп'яна підстрелять (пани), чи на розвагу собі хортами зацькують (А. Головко); — Хівре, — кажу, — чи не наробив я часом якого бешкету в хаті підп'януруч, бо щось дзиґом усі дивляться на мене (казка).

Значення в інших словниках

1. сп'яна — сп'я́на прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. сп'яна — див. сп'яну.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сп'яна — СП'Я́НА див. сп'я́ну.  Словник української мови у 20 томах