ставленець

СТА́ВЛЕНИК (той, хто дістав посаду, посідає певне місце і т. ін. за чиєюсь протекцією), СТА́ВЛЕНЕЦЬ рідше, ПРОТЕЖЕ́ книжн., КРЕАТУ́РА книжн. Ставленик монополістів; Протеже шефа.

Значення в інших словниках

1. ставленець — ста́вленець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. ставленець — СТА́ВЛЕНЕЦЬ, нця, ч. Те саме, що ста́вленик. – Мені відомо, що є там [у сільраді], дійсно, дехто з непевних людей, ставленців куркулів та, можливо, і викритих у районі негідників (Є. Кротевич).  Словник української мови у 20 томах
3. ставленець — -нця, ч. Те саме, що ставленик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ставленець — СТА́ВЛЕНЕЦЬ, нця, ч. Те саме, що ста́вленик. — Мені відомо, що є там [у сільраді], дійсно, дехто з непевних людей, ставленців куркулів та, можливо, і викритих у районі негідників (Крот., Сини.., 1948, 173).  Словник української мови в 11 томах