старший
ПЕ́РВІСТОК розм. (перша, старша дитина), ПЕ́РВЕНЕЦЬ книжн., ПЕРВА́К розм., ПЕРВО́РІДЕНЬ діал.; СТА́РШИЙ (старша дитина). Михайло був первістком, і він ще бачив свою матір вродливою і молодою (М. Томчаній); — Де ж ваш первенець? — спитав він, підроблюючись зумисне під церковну мову (І. Нечуй-Левицький); Дитячі літа мої пройшли дуже щасливо; первак — я був улюблеником у сім'ї (М. Коцюбинський); Побив тоді Господь в Єгипті перворіднів (Словник Б. Грінченка); (Тхориха:) Ото поміркувала я з дітьми. Піду, думаю. І його, знаєте, старшого взяла (показує на сина) (Панас Мирний).
ДОРО́СЛІ мн., м. (протилежне діти), СТА́РШІ розм., ВЕЛИ́КІ розм. — Знав я дітей, Порфире, що в твоєму віці нарівні з дорослими снаряди носили до фронту (О. Гончар); Дитячі очі стежили з печі за кожним рухом старших (М. Коцюбинський); Скільки дітвори перемерло!.. За малими почало й великих косити: не проходить того дня, щоб двох або трьох не ховали (Панас Мирний).
Словник синонімів української мови