стябло

ПІДНО́С (плоский посуд для перенесення страв), ТА́ЦЯ, ТАРІ́ЛЬ рідше, СТЯБЛО́ діал. Входить Сусляєв з підносом, на якому дві склянки чаю, молочник, булочки і масло (І. Кочерга); До кімнати увійшла молодесенька й дуже гарна дівчина, в сніжно-білому халаті й з тацею на руці (І. Багряний); На різьблених тарелях лежали гори хліба (В. Гжицький); Саїд Алі поставив піалу на стябло і, нічого не сказавши, встав з килима (І. Ле).

Значення в інших словниках

1. стябло — стябло́ іменник середнього роду ківш; таця діал.  Орфографічний словник української мови
2. стябло — СТЯБЛО́, а́, с., діал. 1. Дерев'яний ківш. Він повитягав з казана здоровим, як тарілка, ополоником зварену рибу і склав її в стябло, чи здоровий коряк, в котрому навіть держално було видовбане. Стябло було здорове, як ночви.  Словник української мови у 20 томах
3. стябло — -а, с., діал. 1》 Дерев'яний ківш. 2》 Піднос, таця. 3》 Поміст, дошка в рибальському човні для складання сітей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стябло — СТЯБЛО́, а́, с., діал. 1. Дерев’яний ківш. Він повитягав з казана здоровим, як тарілка, ополоником зварену рибу і склав її в стябло, чи здоровий коряк, в котрому навіть держално було видовбане. Стябло було здорове, як ночви.  Словник української мови в 11 томах
5. стябло — Стябло, -ла с. 1) Въ рыболовной лодкѣ доска, родъ платформы для складыванія сѣтей. Вас. 151, 187. 2) Подносъ. (Залюб.). Варили різні потрави: тетерю, борщ, галушки, хляки, рибу на стябло. Стор. II. 150. ум. стяблечко. Чи взять відсіль оце стяблечко? Екатер. у. (Залюб.).  Словник української мови Грінченка