суміш

СУ́МІШ (сукупність предметів, рідин і т. ін. різного виду, сорту), СУ́МІШКА, МІШАНИ́НА розм., МІ́ШАНКА розм., МІШАНИ́ЦЯ розм., ПЕРЕ́МІШКА розм., МІ́ШКА розм.; СУ́РЖИК (суміш жита й пшениці, жита й ячменю і т. ін.; механічна суміш елементів різних мов); ВІНЕГРЕ́Т розм. (страва; безладна суміш чогось). Демид підливав у олов'яні чарки то мед, то вино. Від цієї суміші .. в головах зашуміло (Н. Рибак); На корм широко використовують післеукісну кукурудзу та її сумішки із соєю (з журналу); — Та це в нас така пшениця вродила, — сказала хазяйка, — не пшениця, а якась мішанина з житом (І. Нечуй-Левицький); Дати корові мішанки; Але ж у дійсності нам не доводиться бачить такої мішанки різних речей (М. Зеров); На облогах ронила зерно кущувата падалішня мішаниця: жито, просо, гречка (Григорій Тютюнник); — Сіяв пшеницю, а зібрав суржик!! (К. Гордієнко); Господиня говорить тільки українською мовою, її дочка — вже суржиком (П. Панч); Для чого ти зробив цей музичний вінегрет? (Ю. Шовкопляс).

Значення в інших словниках

1. суміш — су́міш іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. суміш — Мішанина, п. вінеґрета. жм. каша, (ліків) мікстура, (стилів) мозаїка, розмаїття; (механічна) конґломерат, перемішка; (мов) п. суржик; (кормів) силос; сумішка.  Словник синонімів Караванського
3. суміш — див. горілка; мішанина  Словник синонімів Вусика
4. суміш — [сум'іш] -ш'і, ор. -ш':у, р. мн. -шеий  Орфоепічний словник української мови
5. суміш — -і, ж. 1》 Сукупність предметів різного виду, сорту. || перен. Поєднання чого-небудь різного, різноманітного. Гетерогенна суміш — суміш, яка складається з компонентів, що перебувають у різних фазах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. суміш — СУ́МІШ, і, ж. 1. Сукупність предметів різного виду, сорту. На чорноземних ґрунтах найбільш продуктивними є суміші однорічних злакових трав з ярою викою (із журн.  Словник української мови у 20 томах
7. суміш — (-і) ж.  Словник жарґонної лексики української мови
8. суміш — Су́міш, сумі́шно, присл. (від міша́ти)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. суміш — СУ́МІШ, і, ж. 1. Сукупність предметів різного виду, сорту. На чорноземних грунтах найбільш продуктивними є суміші однорічних злакових трав з ярою викою (Колг. Укр.  Словник української мови в 11 томах
10. суміш — Суміш, сумішно нар. Смѣшанно. Лящі, язі, усяка риба сумішно.  Словник української мови Грінченка