суперник

СУПЕ́РНИК (той, хто прагне або може перемогти, перевершити кого-небудь у чомусь; один з учасників спортивного змагання), СУПРОТИ́ВНИК, КОНКУРЕ́НТ, ПРОТИ́ВНИК рідше (у поєдинку, бійці і т. ін.). Котрий же з тих сержантів — його суперник? Котрому з них вона злодійкувато щасливо потискатиме руку в темрямі кінозалу? (О. Гончар); Козак Мусій Половець збив свого супротивника з ніг, повалив на землю і почав душити (О. Довженко); Капітани футбольних команд супротивників потиснули один одному руки (Остап Вишня); (Лісова:) Йому понад 50, ну, він і хвилюється, як би новий тенор його не переважив. (Мелешко:) Ну, то нехай заспокоїться, — я йому конкурентом не буду (І. Кочерга); Він був страшний.. Здавалося, той Джім виглядом своїм усіх своїх противників в нокаут звалити може (Ліна Костенко).

Значення в інших словниках

1. суперник — супе́рник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. суперник — КОНКУРЕНТ, учасник змагання.  Словник синонімів Караванського
3. суперник — Супротивник, див. конкурент, риваль  Словник чужослів Павло Штепа
4. суперник — СУПЕ́РНИК, а, ч. 1. Той, хто прагне перемогти, перевершити кого-небудь у чомусь. [Убийбатько:] Хіба ще хто хоче прославитись, крім мене? Хто ж цей, сказати б, мій конкурент на лавровий вінок, мій злий суперник? (І.  Словник української мови у 20 томах
5. суперник — -а, ч. 1》 Той, хто прагне перемогти, перевершити кого-небудь у чомусь. || Один із учасників спортивного змагання, гри. || Той, хто, поряд з іншим, домагається кохання якої-небудь жінки. 2》 перен. Той, хто має однакові з ким-небудь якості, достоїнства, заслуги і т. ін., не поступається перед кимсь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. суперник — СУПЕ́РНИК, а, ч. 1. Той, хто прагне перемогти, перевершити кого-небудь у чомусь. [Убийбатько:] Хіба ще хто хоче прославитись, крім мене? Хто ж цей, сказати б, мій конкурент на лавровий вінок, мій злий суперник? (Мик.  Словник української мови в 11 томах