тональність

ТОНА́ЛЬНІСТЬ муз. (характерне звукове забарвлення, конкретна висота звуків гами), ТОН. Народна мелодія (в пісні Леонтовича "Дударик") транспонується в тональність плачу (з журналу); Грав оркестр в тональнім тоні, Навіваючи задуму (М. Вороний).

Значення в інших словниках

1. тональність — тона́льність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. тональність — [тонал'н'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
3. тональність — 1. Звуковисотне положення ладу. Назва Т. визначається назвами тоніки і ладу (напр., до мажор, ля мінор тощо). Див. Додаток XVI. 2. Система функціонально диференційованих висотних зв’язків, лад на певній висоті — ладотональність.  Словник-довідник музичних термінів
4. тональність — тона́льність 1. Висотне розміщення ладу, що визначається абсолютною висотою основного тону (тоніки) на будь-якому ступені звукоряду музичної системи. 2. В живопису – основний, переважаючий колір, тон. Див. колорит.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. тональність — ТОНА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. 1. муз. Характерне звукове забарвлення, конкретна висота звуків гами, що визначається положенням головного тону.  Словник української мови у 20 томах
6. тональність — -ності, ж. 1》 муз. Звуковисотне положення ладу. || Характерне звукове забарвлення, конкретна висота звуків гами, що визначається положенням головного тону.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. тональність — Тона́льність, -ности, -ності, -ністю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. тональність — ТОНА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. 1. муз. Характерне звукове забарвлення, конкретна висота звуків гами, що визначається положенням головного тону.  Словник української мови в 11 томах