топитися
ТОНУ́ТИ (занурюючись у воду, опускатися на дно; занурюючись, гинути тощо), ПОТОПА́ТИ, ТО́ПНУТИ заст.; ТОПИ́ТИСЯ, ВТОПА́ТИ (УТОПА́ТИ) (перев. гинути). — Док.: втону́ти (утону́ти), потону́ти, втопи́тися (утопи́тися). Я кидаю камінець у воду — він підскакує по воді й тоне (Ю. Яновський); Коли гляне вона на Рось, аж Лаврін пливе, потопає серед річки (І. Нечуй-Левицький); (Анастасій:) Наш хлопець Пішов уброд, як ось попав у яму і топне... (М. Костомаров); А вночі після панахиди побігла жінка топитися до Бугу (М. Стельмах); — Нехай човни топляться на морі! (П. Куліш).
I. ТОПИ́ТИСЯ (робитися м'яким, рідким при нагріванні), РОЗТО́ПЛЮВАТИСЯ (РОЗТОПЛЯТИСЯ), ТА́НУТИ, РОЗТАВА́ТИ, ПЛА́ВИТИСЯ, РОЗПЛАВЛЯ́ТИСЯ (РОЗПЛА́ВЛЮВАТИСЯ) (про метал, скло тощо). — Док.: розтопи́тися, розта́нути (розта́ти), розпла́витися. Вали гарячі піняться у маслі, Стирається і топиться бабіт (П. Воронько); (Вурст:) Дали найвищу температуру, а метал не розтоплюється (В. Собко); Теплий дух воску, що танув, стікаючи вниз, підняв у його грудях гірке щось і каламутне (М. Коцюбинський); Заасфальтовані майдани під мільйонами чобіт розтануть воском (В. Сосюра); Пливуть пароплави, Спішать поїзди, І плавиться в домнах Метал із руди (І. Муратов); Вони тепер там, наверху, повзли метр за метром все вище і вище між розпеченим камінням, об яке кресались, розплавляючись, кулі (О. Гончар).
Словник синонімів української мови