траур

ТРА́УР (глибока туга за померлим; чорний одяг, пов'язка тощо на знак скорботи), ЖАЛОБА, СКОРБОТА. Бути в траурі; І ось догорала хата, і село тупо завмерло в скорботі, мов накрите чорним крепом трауру (Ю. Бедзик); Під тополями у полі, Як панів прогнали, У жалобі побратимів Рідні поховали (М. Шпак).

Значення в інших словниках

1. траур — тра́ур іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. траур — див. сум  Словник синонімів Вусика
3. траур — Жалоба  Словник чужослів Павло Штепа
4. траур — тра́ур (від нім. Trauer – туга, скорбота) 1. Стан скорботи з приводу смерті або якогось суспільного чи загальнонаціонального лиха; виявляється в якихось загальноприйнятих знаках, звичаях. 2. Чорний одяг, пов’язка тощо на знак туги.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. траур — ТРА́УР, у, ч. 1. Глибока скорбота, спричинена смертю кого-небудь або суспільним, загальнонаціональним лихом, яка виражається певними загальноприйнятими знаками. На Залимані був траур, якого не знали з 1921 року, коли лютували голод і тиф (М.  Словник української мови у 20 томах
6. траур — -у, ч. 1》 Глибока скорбота, спричинена смертю кого-небудь або суспільним, загальнонаціональним лихом, яка виражається певними загальноприйнятими знаками; жалоба. 2》 Чорний одяг або особливі знаки на одязі, прапорах, портретах та ін. як символ глибокого суму.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. траур — Тра́ур, -ру, в -рі; -ури, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. траур — ТРА́УР, у, ч. 1. Глибока скорбота, спричинена смертю кого-небудь або суспільним, загальнонаціональним лихом, яка виражається певними загальноприйнятими знаками. 26 січня 1924 р., в дні глибокого всенародного трауру, відкрився II з’їзд Рад СРСР.  Словник української мови в 11 томах