тім'яниця

ТІ́М'Я (верхня частина голови людини від лоба до потилиці), МА́КІВКА, ТІ́М'ЯНИЦЯ розм. За возом їхав верхом на великому коні сімнадцятилітній хлопець.. За ним у зеленому каптані, з шапочкою на тімені їхав другий молодець (Юліан Опільський); Він поглянув суворо на маківку похиленої перед ним синової голови (Ю. Смолич); Інженер низько вклонився, і робітники побачили, що вся голова в нього на тім'яниці вже сіра від сивини (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. тім'яниця — тім'яни́ця іменник жіночого роду тім'я рідко  Орфографічний словник української мови
2. тім'яниця — ТІМ'ЯНИ́ЦЯ, і, ж., рідко. Те саме, що ті́м'я 1. Інженер низько вклонився, і робітники побачили, що вся голова в нього на тім'яниці вже сіра від сивини (В. Кучер).  Словник української мови у 20 томах
3. тім'яниця — -і, ж., рідко. Те саме, що тім'я 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови