удвійку

ВДВОХ (УДВО́Х) (у кількості двох осіб), ВДВІ́ЙКУ (УДВІ́ЙКУ) діал., ВДВІ́ЙЦІ (УДВІ́ЙЦІ) діал. Ми їхали вдвох цілу нічку (Леся Українка); Чоловік із жінкою зосталися удвох у хаті... (Г. Хоткевич); — Я сам уже хотів пуститися на сю експедицію, але потім розміркував, що вдвійку ліпше (І. Франко); Ми поїхали вдвійці вперед (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. удвійку — удві́йку прислівник незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. удвійку — див. удвох  Словник синонімів Вусика
3. удвійку — УДВІ́ЙКУ див. вдві́йку.  Словник української мови у 20 томах
4. удвійку — див. вдвійку.  Великий тлумачний словник сучасної мови