узувати

ВЗУВА́ТИ (УЗУВА́ТИ) (надівати на ноги взуття), НАЗУВА́ТИ, ОЗУВА́ТИ розм., НАТЯГА́ТИ розм., НАТЯ́ГУВАТИ розм., ВСО́ВУВАТИ (УСО́ВУВАТИ) розм., ВСУВА́ТИ (УСУВА́ТИ) розм. — Док.: взу́ти (узу́ти), назу́ти, озу́ти розм. натягну́ти (натягти́) розм. всу́нути (усу́нути) розм. Кажуть всі, що я великий: Сам взуваю черевики (М. Стельмах); Накинув (Оксен) піджак, узув у хатині чоботи і вийшов надвір (Григорій Тютюнник); Похапки назула вона на дівчинку старі заскорублі чоботи (Панас Мирний); Під вечір стало холодно, аж мусив озувати калоші (М. Коцюбинський); Він став квапливо натягувати чоботи (Ю. Бедзик); Марта Кирилівна.. ледве встигла всунути їх (ноги) в туфлі (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. узувати — узува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. узувати — (чобіт) надягати, назувати, ступати у що; (полк) озувати, забезпечувати взуттям.  Словник синонімів Караванського
3. узувати — УЗУВА́ТИ див. взува́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. узувати — див. взувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. узувати — УЗУВА́ТИ див. взува́ти.  Словник української мови в 11 томах