унук

ВНУК (УНУ́К), ОНУ́К, ВНУЧА́. Груші хату вкрили, Що діди й баби на спомин Унукам садили (П. Куліш); Стара Кайдашиха дуже любила свого онука, колихала його, цілувала, пестила (І. Нечуй-Левицький); І досі сниться: .. Сидить, Неначе й досі, сивий дід Коло хатиночки і бавить Хорошеє та кучеряве Своє маленькеє внуча (Т. Шевченко).

Значення в інших словниках

1. унук — уну́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. унук — див. внук  Словник синонімів Вусика
3. унук — [ўнук] = внук і онук -ка, м. (на) -уков'і/-уку, кл. -учеи, мн. -укие, -ук'іў  Орфоепічний словник української мови
4. унук — УНУ́К див. внук.  Словник української мови у 20 томах
5. унук — унука, унуків, унуча, унучатко, унученька, унученя, унучечка, унучка, унучок, унуччин див. внук, внука і т. д.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. унук — Уну́к, -ка; уну́ки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. унук — УНУ́К, УНУ́КА, УНУЧА́, УНУЧА́ТКО, УНУЧЕНЯ́, УНУ́ЧЕНЬКА, УНУ́ЧЕЧКА, УНУ́ЧКА, УНУ́ЧОК, УНУ́ЧЧИН див. внук, вну́ка і т. д.  Словник української мови в 11 томах
8. унук — Унук, -ка м. Внукъ. Набрались, діди біди, поки набули, а внуки — муки, поки збули. Ном. № 10597.. ум. унучок.  Словник української мови Грінченка