упитися
НАПИ́ТИСЯ (випивши алкогольних напоїв, стати п'яним), УПИ́ТИСЯ (ВПИ́ТИСЯ) підсил., ПЕРЕПИ́ТИСЯ підсил., ОБПИ́ТИСЯ підсил. розм., НАБРА́ТИСЯ підсил. розм., НАДУ́ДЛИТИСЯ підсил. вульг., НАЖЛУКТИ́ТИСЯ (НАЖЛУКТА́ТИСЯ рідше) підсил. вульг., НАКЛЮ́КАТИСЯ підсил. фам., НАЛИГА́ТИСЯ підсил. вульг., НАЛИЗА́ТИСЯ підсил. вульг., НАЛИ́ТИСЯ підсил. розм., НАРІ́ЗАТИСЯ підсил. фам., НАСМОКТА́ТИСЯ підсил. фам., НАСПИРТУВА́ТИСЯ підсил. розм., НАХЛЕБТА́ТИСЯ підсил. вульг., НАХЛИСТА́ТИСЯ підсил. вульг., НАБРА́ЖИТИСЯ підсил. розм. рідше; ПЕРЕПИ́ТИ, ПЕРЕБРА́ТИ розм. (випити понад міру). — Недок.: напива́тися, упива́тися (впива́тися), перепива́тися, обпива́тися, набира́тися, нали́гуватися, нали́зуватися, налива́тися, нарі́зуватися, насмо́ктуватися, нахли́стуватися, перепива́ти, перебира́ти. Він напивався, а потім п'яний вештався по слобідських вулицях (А. Шиян); Деякі з них упилися, й довелося їх вести під руки (С. Скляренко); — Пани перепились і можуть накоїти вам лиха (Ю. Бедзик); Василь Іванович Мороз набрався до краю, вийшов надвір (І. Микитенко); Горілка лилась з бутлів неначе в лотоки ..Левко вже зовсім надудлився (І. Нечуй-Левицький); — Нажлуктався вже, — докірливо констатували дядьки (Ю. Смолич); Щоб позбутись досади, вона за обідом наклюкалася і лягла спати (Панас Мирний); Еней з дороги налигався І пінної так нахлистався, Трохи не виперсь з його дух (І. Котляревський); — А ти гляди мені й сьогодні не налижись, як учора! — гарикнула до нього висока суха баба (Панас Мирний); (Палажка:) Та проїжджий же не стане наливатися у вашому трахтирі! (Панас Мирний); — Бач, як нарізався, що й слова не промовить! (Г. Квітка-Основ'яненко); (Микита:) Обдурив клятий ворожбит! Тільки гроші в мене видурив та горілки уволю насмоктався!.. (М. Кропивницький); — А ти й сьогодні наспиртувався! — сказав робітник в окулярах (П. Панч); Ой, йо-йой, де ви, Якове, так нахлебталися! — протягнув Шулем (І. Чендей); (Кузьма:) Що ти плетеш? Ну, й випив!.. Ні, пляшка повна... Де ж це він так нахлистався? (З. Мороз); Скинулись гуртом, купили горілки, набражились, як квачі (Панас Мирний); Вздовж довгого столу.. сиділи ті з гостей, котрі або ще не хотіли спати, або не могли зрушити з місця, перебравши хмільного (В. Гжицький). — Пор. 1. ви́пити, 2. пи́ти, п'яні́ти.
НАСИ́ЧУВАТИСЯ чим (убирати в себе у великій кількості рідину, пару, запах і т. ін.), ПРОСЯКА́ТИ, ПРОСО́ЧУВАТИСЯ, НАБИРА́ТИСЯ чого і чим, ПРОЙМА́ТИСЯ, УПИВА́ТИСЯ (ВПИВА́ТИСЯ) поет., НАСО́ЧУВАТИСЯ рідко; ПІДХО́ДИТИ (насичуватися знизу водою). — Док.: насити́тися, прося́кнути (прося́кти), просочи́тися, набра́тися, пройня́тися, упи́тися (впи́тися), насочи́тися, підійти́. У східній і південній частинах була (вода) м'якша, але мала ту ваду, ще інколи настільки насичувалася йодом, що її не можна було пити (Ірина Вільде); Сирота лежав під ожередом.. Тіло просякало хлібною тишею, конюшиний дух похлюпувався навколо (Є. Гуцало); Під'їхав возом дядько Олекса.. Він весь просочився духом конюшини (Є. Гуцало); Земля так набралася води, що вже і в себе не приймала (Панас Мирний); В печі вже доходили млинці, наскрізь проймаючись запашною конопляною олією... (А. Іщук); Іди ж, Насичуйся весною, упивайся, Вбирай у себе голоси та барви (М. Рильський); Сніг підійшов водою. — Пор. I. 1. вбира́ти.
НАСОЛО́ДЖУВАТИСЯ ким, чим і без додатка (відчувати велике задоволення, насолоду, щастя), БЛАЖЕ́НСТВУВАТИ без додатка, підсил., УПИВА́ТИСЯ (ВПИВА́ТИСЯ) чим і без додатка, підсил., РАЮВА́ТИ без додатка, підсил. розм., РОЗКОШУВА́ТИ без додатка, рідко чим, підсил. розм., НАПУВА́ТИСЯ чим, поет., УПО́ЮВАТИСЯ (ВПО́ЮВАТИСЯ) чим, рідше, УСОЛО́ДЖУВАТИСЯ (ВСОЛО́ДЖУВАТИСЯ) чим і без додатка, заст.; СМАКУВА́ТИ що (з особливим задоволенням розглядати, читати, говорити, обдумувати і т. ін. що-небудь); ЖУЇ́РУВАТИ без додатка, заст. (віддаватися чуттєвим насолодам; вести життя жуїра). — Док.: насолоди́тися, упи́тися (впи́тися), упої́тися (впої́тися), усолоди́тися (всолоди́тися). Шевченко.. весь ранок дихав свіжим, чистим повітрям, насолоджуючись тишею безкрайого степу (З. Тулуб); В маленьку кімнату, де під теплим душем блаженствував Андрій, знову увійшов господар (С. Чорнобривець); Лови летючу мить життя! Чаруйсь, хмілій, впивайся І серед мрій і забуття В розкошах закохайся (О. Олесь); Вони дивились одне на одного й раювали (І. Нечуй-Левицький); Данило, заховавшись у хутряний мішок, розкошував у теплі (М. Трублаїні); Довго він стояв перед нею, дивився, напувався чарами її красної вроди (Панас Мирний); Вони (студенти) всі були ще під вражінням сьогоднішніх зборів, ..упоювалися блискучими надіями на недалеку, радикальну зміну людських відносин (І. Франко); Смакуючи давно вже підготовлений Франкові "сюрприз", Федорович ще раз обводить посоловілими очима присутніх (П. Колесник); — Мої маршали розучилися воювати.. Їм би сидіти в Парижі, кататися в пишних каретах, жуїрувати і розважатись на банкетах (П. Кочура). — Пор. ні́житися.
ПРИСМО́КТУВАТИСЯ до кого-чого (щільно приставати до когось, чогось перев. за допомогою присосків), ВПИВА́ТИСЯ (УПИВА́ТИСЯ) в кого-що, ВПИНА́ТИСЯ (УПИНА́ТИСЯ) в кого-що, ПРИСИСА́ТИСЯ розм. — Док.: присмокта́тися, впи́тися (упи́тися), вп'ясти́ся (уп'ясти́ся), присса́тися. Коли людина торкається тілом до медузи, та вмить присмоктується до шкіри і встромляє нитки-щупальці (з газети); От поповзли вже сірі черв'яки по розідраній сорочці Катерини, ховаючися в діри, впиваючися там в тіло (Г. Хоткевич); Бачу по твойому голосу, що ти, як паскудний черв'як, живучи під землею, звик іссати кров християнську! Так упивайся ж, гадино, у моє тіло! (П. Куліш); Падалішній соняшник лежить неподалік, ..і бджола заклопотано лазить по його тугому, передавленому колесом щільникові, впинається в кожну чашечку, бере нектар... (О. Гончар); Коли його (спрута) витягали, він обвивав лапами руку, присисався до неї і жер нас розлюченим оком (М. Коцюбинський).
П'ЯНІ́ТИ (ставати п'яним від алкогольного напою), ХМЕЛІ́ТИ, УПИВА́ТИСЯ (ВПИВА́ТИСЯ), ПІДПИВА́ТИ розм., ПІДГУ́ЛЮВАТИ розм. (трохи). — Док.: оп'яні́ти, сп'яні́ти, захмелі́ти, охмелі́ти, схмеліти, упи́тися (впи́тися), підпи́ти, підпия́чити розм. підгуля́ти. Сидить (Савка) над смаженим поросям, перекидає, не п'яніючи, чарку за чаркою, просторікує (О. Гончар); Від вина трохи було захмеліла (Юлія Андріївна), але сп'яніння давно минулося (Л. Дмитерко); В князя Змія саме гості Випивали на помості, — Упивалися пани, поскидавши жупани (Л. Первомайський); Чоловіки вже й підпили. Голосніше балакають, а дехто й кричить, сперечаючись (Є. Гуцало); Підгуляв, що й з копитів збився (М. Номис). — Пор. 1. перепива́тися.
ВДИВЛЯ́ТИСЯ (УДИВЛЯ́ТИСЯ) (на) кого-що (дуже пильно, уважно дивитися кудись, на кого-, що-небудь), ВГЛЯДА́ТИСЯ (УГЛЯДА́ТИСЯ), ПРИДИВЛЯ́ТИСЯ до кого-чого, на кого-що й без додатка, ПРИГЛЯДА́ТИСЯ до кого-чого, кому, чому й без додатка, ДОДИВЛЯ́ТИСЯ до кого-чого, РОЗДИВЛЯ́ТИСЯ кого, що, на кого-що й без додатка, ВИТРІЩА́ТИСЯ на кого-що, ДОГЛЯДА́ТИСЯ до кого-чого, розм., ЗОРИ́ТИ на кого-що, розм., НАЗИРА́ТИ без додатка, розм., ПРИЗИРА́ТИСЯ до кого-чого, діал., ВПИВА́ТИСЯ (УПИВА́ТИСЯ) в кого-що, ВПИНА́ТИСЯ (УПИНА́ТИСЯ), ВТУ́ПЛЮВАТИСЯ (УТУ́ПЛЮВАТИСЯ), ВСТРОМЛЯ́ТИСЯ (УСТРОМЛЯ́ТИСЯ), ВСТРО́МЛЮВАТИСЯ (УСТРО́МЛЮВАТИСЯ), ПРОНИКА́ТИ, ПРОНИ́ЗУВАТИ, ПРОЙМА́ТИ, ПРОСВІ́ЧУВАТИ, ПРОШИВА́ТИ, ПРОКО́ЛЮВАТИ, ПРОМА́ЦУВАТИ розм., ПРОШТРИ́КУВАТИ розм., ПОГЛИНА́ТИ, ВБИРА́ТИ (УБИРА́ТИ), Ї́СТИ розм., ЖЕ́РТИ розм., ПРИРОСТА́ТИ до кого-чого, ВПИРА́ТИСЯ (УПИРА́ТИСЯ) в кого-що (у сполуч. зі сл. очима, поглядом); ВСТРОМЛЯ́ТИ (УСТРОМЛЯ́ТИ) в кого-що, ВСТРО́МЛЮВАТИ (УСТРО́МЛЮВАТИ), ВТУ́ПЛЮВАТИ (УТУ́ПЛЮВАТИ), УПИРА́ТИ (ВПИРА́ТИ) (у сполуч. зі сл. очі, погляд). — Док.: вдиви́тися (удиви́тися), вгле́дітися (угле́дітися), вгля́дітися (угля́дітися), придиви́тися, пригле́дітися, пригля́дітися, пригля́нутися, додиви́тися, роздиви́тися, ви́тріщитися, догляді́тися, нази́рити, впи́тися (упи́тися), вп'ясти́ся (уп'ясти́ся), впну́тися (упну́тися), вту́питися (уту́питися), встроми́тися (устроми́тися), прони́кнути, прониза́ти, пройня́ти, проши́ти, проколо́ти, уп'я́лити (вп'я́лити), прома́цати, проштрикну́ти, прирости́, упе́ртися (впе́ртися), встроми́ти (устроми́ти), вту́пити (уту́пити), упе́рти (впе́рти). З жальним подивом вдивляється мандрівник у найдорожчі місця серед рідних руїн (О. Довженко); Кожна з жінок, удивившись у яку-небудь річ, думала про себе (Панас Мирний); Улас.. з острахом вглядався в море вогнів, що мерехтіли на горизонті (Григорій Тютюнник); Кінорежисер уважно придивлявся до Сашкового обличчя, наче вивчав кожну його рису, кожен рух (Л. Смілянський); За мить вона знову появилася і, близько підійшовши до нас, почала приглядатися (О. Досвітній); Він йшов тихо, додивляючись до кожного куща, чи не хитається він, чи не видно з-за його любої йому постаті (Панас Мирний); — Як же ти зберегла все це? — здивовано розпитував Лекс, роздивляючись вже досить приношені, але зараз такі приємні речі (В. Собко); Він повернув раптом голову до людей і витріщився на них страшно (О. Кобилянська); Роботи в мене було небагато — так я тинявся, до всього доглядаючись, до всього дослухаючись (Марко Вовчок); В однім наметі дід не спить; ..І пильно на поле зорить І на туманні оболоні (М. Драй-Хмара); Все назирав (я), чи не побачу похилого стовбура або вигідної гілки (М. Коцюбинський); Впивався (Брянський) гострим поглядом у поле бою (О. Гончар); Як Христя увійшла з самоваром, він так і упився в неї своїми гострими очима (Панас Мирний); Він напружує очі й впинається ними в рядки (І. Кириленко); Скляними очима він вп'явся в стелю (І. Цюпа); Всі за кущами, присівши, уп'ялися очима в один бік (С. Васильченко); Трифонов зупинився навпроти майора і втупився в нього своїми очима (П. Автомонов); Очі (Матюхи) гостро встромилися в Давида (О. Головко); Почав (Герман) уважно слухати та проникати зором у грубу лісову сутінь (І. Франко); (Лікар) пронизує його ясним, сміливим поглядом (М. Коцюбинський); Там ангел помсти злий, суворий.. Проймав мене знов зором огневим (Леся Українка); "До чого це він гне?" — пронизливими.. очима (Омелян) просвічує Терентія (М. Стельмах); Одчиняючи ворота, прошиває (Катря) мене наскрізь пильним, допитливим поглядом (Я. Качура); Ліниво притягнувши до себе коричневу папку з суворою назвою "Справа", прокурор проколов відвідувача суворим поглядом (Ю. Збанацький); Тимко хмурить брови, промацує очима шелюги (Григорій Тютюнник); Проштрикнула вона недовірливим поглядом Марію (Р. Іваничук); Поглинав (Кузь) багатство очима (Григорій Тютюнник); Глянув на Килину так, наче щойно побачив, і тепер усю її вбирає поглядом (Є. Гуцало); Тільки Стасик жер маму блискучим оком (М. Коцюбинський); Штефан.. приріс очима до Миколи (Я. Галан); — Ну що? — знову кинув Прохор і вперся в нього (Никанора) очима (І. Микитенко); Встромляв (Іван) очі кудись поза гори, неначе видів, чого не бачили другі (М. Коцюбинський); Коли Олекса втуплював у нього свої очі (навчився дивитись проникливо), зайда починав мнятися й плутатись (Г. Хоткевич); Пан лейтенант фон-Бюлов одкидається на спинку розкішного крісла і впирає в мене допитливий погляд своїх сірих очей (П. Колесник).
ВСТРОМЛЯ́ТИ (УСТРОМЛЯ́ТИ) що (уводити щось гостре всередину чогось), ВСТРО́МЛЮВАТИ (УСТРО́МЛЮВАТИ), ЗАСТРО́МЛЮВАТИ, ЗАСТРОМЛЯ́ТИ, СТРОМЛЯ́ТИ, ВТИКА́ТИ (УТИКА́ТИ), ЗАТИКА́ТИ, ШТРИКА́ТИ чим, ВГЛИ́БЛЮВАТИ (УГЛИ́БЛЮВАТИ) рідше; ВГАНЯ́ТИ (УГАНЯ́ТИ), ВГОРО́ДЖУВАТИ (УГОРО́ДЖУВАТИ), ВСА́ДЖУВАТИ (УСА́ДЖУВАТИ), ВГА́ЧУВАТИ (УГА́ЧУВАТИ) (з силою); ВПИНА́ТИ (УПИНА́ТИ), ВПИНА́ТИСЯ (УПИНА́ТИСЯ), ВПИВА́ТИСЯ (УПИВА́ТИСЯ) чим (зубами, жалом). — Док.: встроми́ти (устроми́ти), застроми́ти, строми́ти, вткну́ти (уткну́ти), ввіткну́ти (увіткну́ти), заткну́ти, штрикну́ти, штрикону́ти, вгли́бити (угли́бити), ввігна́ти (увігна́ти), вгна́ти (угна́ти), вгороди́ти (угороди́ти), всади́ти (усади́ти), вгати́ти (угати́ти), вп'ясти́ (уп'ясти́), впну́ти (упну́ти), впну́тися (упну́тися), впи́тися (упи́тися). Я встромляв в неї чотири палички, і картоплина перетворювалась на коняку (І. Багмут); Комар присів на лоб, Щоб з усієї сили свій гострий носик устромить (Л. Глібов); Він втикає у землю заступа і чекає (О. Донченко); Писар.. уткнув пакет в щілину дверей (І. Нечуй-Левицький); Дід постукав обушком, спритно вганяючи в підошву цвяшок за цвяшком (З. Тулуб); Узяв (Пищимуха) вилки, з розгону вгородив їх у стегно качки й підняв його вгору (Панас Мирний); — Чоловік із жалю ніж би собі в груди всадив (О. Кобилянська); Він підскочив до саней і з розмаху вгатив сокиру в рожен (М. Стельмах); Вп'ясти кігті в руку; Собака впивається зубами в тіло (А. Хижняк).
Словник синонімів української мови