уранішній

РАНКО́ВИЙ (який буває вранці, властивий ранкові), РА́НІШНІЙ, ВРА́НІШНІЙ (УРА́НІШНІЙ), ПОРА́НІШНІЙ розм., ПОРАНКО́ВИЙ розм., ПОРА́ННІЙ розм. Кожна пташка, освіжена ранковою прохолодою, заливається, розлягаючись на всякі голоси (Панас Мирний); Над засніженою кригою пломеніло ранішнє небо (М. Трублаїні); Тимко щулився від вранішньої прохолоди (Григорій Тютюнник); Смужечка бліда Поранішнього світла, як вода, Струмує крізь малесеньке при стелі Віконце з ґратами (М. Рильський); Порепані чоботи й порепані ноги обтрушували ще сіру неблискучу росу, приминали поранкові тіні (М. Стельмах); Грала промінням, ясним самоцвітом Порання роса (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. уранішній — ура́нішній прикметник  Орфографічний словник української мови
2. уранішній — УРА́НІШНІЙ див. вра́нішній.  Словник української мови у 20 томах
3. уранішній — див. вранішній.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. уранішній — Ура́нішній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. уранішній — УРА́НІШНІЙ див. вра́нішній.  Словник української мови в 11 томах
6. уранішній — Уранішній, я, -е Утренній. Сим. 185. Вранішнє сонце обливало його мняким світом. Мир. ХРВ. 188. Година вранішня настала. Греб. 340. Твоє, як сніг ураняшній, біленьке лице. К. Дз. 218.  Словник української мови Грінченка