урубатися

ПОРА́НИТИСЯ (заподіяти собі рану, рани), ПОКАЛІ́ЧИТИСЯ, УШКРЯ́БНУТИСЯ (ВШКРЯ́БНУТИСЯ) (звич. не сильно); УРІ́ЗАТИСЯ (ВРІ́ЗАТИСЯ), ПОРІ́ЗАТИСЯ (чимось гострим); УРУБА́ТИСЯ (ВРУБА́ТИСЯ) (рубаючи). Часто трапляється, що, працюючи на полі, доводиться поранитися (М. Носаль); Як пролазив Митруньо крізь пліт, то з поспіху роздер на собі сорочину й покалічився в личко (Лесь Мартович); — А ваша голова? — запитав Саїд. — Пусте. Я ж надміру важкий і, падаючи, вшкрябнувся об колесо (І. Ле); — Відійди, сонечко, бо можу врізатись. — Обшкрябуйся швидше та їдьмо! — Спершу глянемо, що там у нього, — складаючи бритву, каже Левко Іванович (О. Гончар); Чоловік ногу врубав — ..робив до воза люшню і врубався (Б. Грінченко).

Значення в інших словниках

1. урубатися — уруба́тися 1 дієслово недоконаного виду рубаючи, поранитися уруба́тися 2 дієслово недоконаного виду заглиблюватися  Орфографічний словник української мови
2. урубатися — УРУБА́ТИСЯ¹ (ВРУБА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, док. Рубаючи, поранитися. Чоловік ногу врубав – .. робив до воза люшню і врубався (Б. Грінченко). УРУБА́ТИСЯ² див. вру́буватися.  Словник української мови у 20 томах
3. урубатися — I (врубатися), -аюся, -аєшся, док. Рубаючи, поранитися. II див. врубуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. урубатися — УРУБА́ТИСЯ¹ (ВРУБА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, док. Рубаючи, поранитися. Чоловік ногу врубав — ..робив до воза люшню і врубався (Гр., II, 1963, 63). УРУБА́ТИСЯ² див. врубу́ватися.  Словник української мови в 11 томах
5. урубатися — Урубатися, -баюся, -єшся гл. Врѣзаться, врубиться. Уже глибоко в дуба врубався.  Словник української мови Грінченка