усмирити

ПРИДУ́ШУВАТИ (силою припиняти повстання, революційні дії і т. ін.), ПРИБО́РКУВАТИ, УПОКО́РЮВАТИ (ВПОКО́РЮВАТИ), УСМИРЯ́ТИ заст. — Док.: придуши́ти, прибо́ркати, упоко́рити (впоко́рити), усмири́ти. — Перовський був тут, у Оренбурзі. Повстання киргизів під проводом Ісатая Тайжанова придушував залізом і кров'ю (З. Тулуб); Жорстоко розправлявся з повсталими народами царський уряд, огнем і мечем він приборкав повстання (М. Бажан); — Пани тільки те й думають, як би нас вогнем і мечем упокорити (П. Панч); — Все усмиряють (інтервенти). В себе там, кажуть, давно вже без царів живуть, а як ми піднялись, так зразу усмиряти (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. усмирити — усмири́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. усмирити — [усмиеритие] -р'у, -риш, -риемо, -риете; нак. -ри, -р'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. усмирити — УСМИРИ́ТИ див. усмиря́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. усмирити — див. усмиряти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. усмирити — УСМИРИ́ТИ див. усмиря́ти.  Словник української мови в 11 томах
6. усмирити — Усмирити см. усмиряти.  Словник української мови Грінченка