устяж

ЦУ́ГОМ присл. (по кілька пар коней, волів тощо, запряжених одне за одним), ВСТЯЖ (УСТЯ́Ж), ВПРО́СТЯЖ (УПРО́СТЯЖ), ВПРО́ТЯЖ (УПРО́ТЯЖ). Пролетіли мимо запряжені цугом в закриті сани восьмеро коней (Н. Рибак); Ворог готує нові жахи; звозять на кам'яну загату шестериками й восьмериками устяж тяженькі гармати, повертають їх пащами до пригороду й набивають смертодайним знаряддям (М. Старицький); Через два дні дві пари волів впростяж привезли до Балабухи на подвір'я прездорову махину (І. Нечуй-Левицький); Семенові непоганим видалось мати "двір" високий, мов дзвіницю, а їздити впротяж баскими кіньми (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. устяж — устя́ж прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. устяж — УСТЯ́Ж див. встяж.  Словник української мови у 20 томах
3. устяж — див. встяж.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. устяж — Устя́ж, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. устяж — УСТЯ́Ж див. встяж.  Словник української мови в 11 томах
6. устяж — Устяж нар. Цугомъ.  Словник української мови Грінченка