утека

УТЕ́ЧА (ВТЕ́ЧА), УТЕ́КА (ВТЕ́КА) заст., УТІ́К заст., УТІ́КИ (ВТІ́КИ) мн., заст. Вість про його (опришка) утечу випередила його самого (Г. Хоткевич); Утік не славен (М. Номис); Остап зміркував, що пан, дізнавшись про його втіки, міг послати за ним наздогін (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. утека — уте́ка іменник жіночого роду втеча рідко  Орфографічний словник української мови
2. утека — УТЕ́КА (ВТЕ́КА), и, ж., заст. Утеча. Я з його уст дізналася, що мій батько три місяці по моїй утеці вмер (І. Франко); – Ой боже мій! знов забила мені памороки оця біганина та оці втеки, – крикнула баба Ганна з воза (І.  Словник української мови у 20 томах
3. утека — (втека), -и, ж., заст. Утеча.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. утека — УТЕ́КА (ВТЕ́КА), и, ж., заст. Утеча. Я з його уст дізналася, що мій батько три місяці по моїй утеці вмер (Фр., IV, 1950, 369); — Ой боже мій! знов забила мені памороки оця біганина та оці втеки, — крикнула баба Ганна з воза (Н.-Лев., VII, 1966, 206).  Словник української мови в 11 томах