утулити

ВСТАВЛЯ́ТИ (УСТАВЛЯ́ТИ) (при розмові включати свої слова в чиєсь мовлення), ДОКИДА́ТИ розм., ПІДКИДА́ТИ (ПІДКИ́ДУВАТИ) розм., ВВЕРТА́ТИ (УВЕРТА́ТИ) розм., ПРОХО́ПЛЮВАТИСЯ розм., ВТУ́ЛЮВАТИ (УТУ́ЛЮВАТИ), ВТУЛЯ́ТИ (УТУЛЯ́ТИ). — Док.: вста́вити (уста́вити), доки́нути, підки́нути, вверну́ти (уверну́ти), прохопи́тися, втули́ти (утули́ти). Він мінився на виду, вставляв не до речі репліки (І. Ле); Біля його сиділа й щебетала Гаїнка, а дід Дорош докидав часом і собі слівце (Б. Грінченко); — Їм більше глиняні черепочки попадаються, — авторитетно підкидає Супрун (О. Гончар); Іванов.. заговорив зовсім спокійно, коли, нарешті, стала змога прохопитись крізь загальні вигуки (Ю. Смолич); Втуливши яке слово не до ладу, можна спинитись і почати заново (С. Васильченко). — Пор. сказа́ти.

Значення в інших словниках

1. утулити — утули́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. утулити — УТУЛИ́ТИ див. втули́ти.  Словник української мови у 20 томах
3. утулити — УТУЛИ́ТИ, УТУ́ЛЮВАТИ, УТУЛЯ́ТИ, УТУ́ПИТИ, УТУ́ПИТИСЯ, УТУ́ПЛЕНИЙ, УТУ́ПЛЮВАТИ, УТУ́ПЛЮВАТИСЯ див. втули́ти, вту́лювати і т. д.  Словник української мови в 11 томах
4. утулити — Утулити, -ся см. утуляти, -ся.  Словник української мови Грінченка