ухилятися

УНИКА́ТИ (намагатися не зустрічатися, не спілкуватися при зустрічі з кимсь), ОБМИНА́ТИ (ОМИНАТИ), ОБХО́ДИТИ, СТОРОНИ́ТИСЯ, ВІДВЕРТА́ТИСЯ від кого, МИНА́ТИ, ОББІГА́ТИ розм., БОКУВА́ТИ від кого, діал. — Док.: уни́кнути, обмину́ти (оминути), обійти́, відверну́тися, мину́ти, оббі́гти. Найбільше уникала (Гафійка) батька, немов боялась його (М. Коцюбинський); Як своє лихо, так Соловейків обминала, щоб тільки не було між нами тієї гризоти (І. Нечуй-Левицький); Мудрого шукай, дурного обходь (прислів'я); Люди стали собі сторонитися їх (Марко Вовчок); Олена переживала вічний страх, що родина чоловіка може відвернутися від неї (Ірина Вільде); Хто доброго чоловіка минає, той щастя не має (прислів'я); — Я не Горпина, що всім (людям) мовчить. І не Хведір, що їх оббігає (Панас Мирний); Усі хлопці до нас ходять, лиш милий бокує (коломийка). — Пор. 1. цура́тися, ухиля́тися.

УХИЛЯ́ТИСЯ від чого (намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь), ВІДСТОРОНЯ́ТИСЯ, ВІДВЕРТА́ТИСЯ, УНИКА́ТИ чого, СТОРОНИ́ТИСЯ чого, ОГИНА́ТИСЯ без додатка. — Док.: ухили́тися, відсторони́тися, відверну́тися, уни́кнути. Раїса виразно бачила, що він ухиляється од давніх бесід та суперечок (М. Коцюбинський); Найменша спроба ухилитись від чесної праці не минається йому без "нагінки" (О. Гончар); Відсторонятися від справи; Наше нове життя кличе тебе, а ти відвертаєшся од нього. Я ж іду з ним разом, будую, вчуся (О. Донченко); Імпровізувати Павло тоді не рискнув, через те й уникнув розмови (А. Головко); (Ольга:) Я спочатку огиналася, а потім все-таки довелося співати. Це з моїм голосом! (В. Собко). — Пор. 1. уника́ти.

Значення в інших словниках

1. ухилятися — ухиля́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ухилятися — Відхилятися, вивертатися, від-, (різко) сахатися, г. цофатися, (від чого) відмикувати, УНИКАТИ чого, огинатися, (убік) збочувати, (від відповіді) крутити хвостом, (від відповідальности) о. ховатися за чужу спину  Словник синонімів Караванського
3. ухилятися — див. уникати  Словник синонімів Вусика
4. ухилятися — [ухиел’атиес'а] -л'айус'а, -л'айеіс':а, -л'айеіц':а, -л'айуц':а  Орфоепічний словник української мови
5. ухилятися — УХИЛЯ́ТИСЯ (ВХИЛЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., УХИЛИ́ТИСЯ (ВХИЛИ́ТИСЯ), лю́ся, и́лишся і УХИЛЬНУ́ТИСЯ (ВХИЛЬНУ́ТИСЯ), ну́ся, не́шся, док., від кого – чого і без дод. 1. Відступати, відхилятися, відскакувати тощо назад чи вбік від кого-, чого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
6. ухилятися — -яюся, -яєшся, недок., ухилитися, -илюся, -илишся і ухильнутися, -нуся, -нешся, док., від кого – чого і без додатка. 1》 Відступати, відхилятися, відскакувати тощо назад чи вбік від кого-, чого-небудь. 2》 від чого, перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. ухилятися — Ухиля́тися, -ля́юся, -ля́єшся; ухили́тися, ухилю́ся, ухи́лишся, -ляться  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. ухилятися — УХИЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., УХИЛИ́ТИСЯ, я́люся, и́лишся і УХИЛЬНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., від кого — чого і без додатка. 1. Відступати, відхилятися, відскакувати тощо назад чи вбік від кого-, чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах