учорніти

ПОЧОРНІ́ТИ (стати чорним, чорнішим), ПОЧОРНІ́ШАТИ, ЗЧОРНІ́ТИ, ПРИЧОРНІ́ТИ розм., УЧОРНІ́ТИ (ВЧОРНІ́ТИ) розм. — Недок.: чорні́ти, чорні́шати. Ой, не зникли золотії терни, тільки почорніли, Ой, не всохли кривавії квіти, тільки помарніли (Леся Українка); На обрію показався дим. Він ішов далекою хмарою, почорнішав, підвівся й загув густо до станції (Ю. Яновський); Доцент Крижень враз засумував, аж зчорнів на виду (П. Загребельний); Текля ходила між хлібами, причорніли деякі колоски, жито спрівало від мокречі (К. Гордієнко); Старий Чернігів зеленню вчорнів (А. Малишко).

Значення в інших словниках

1. учорніти — учорні́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. учорніти — УЧОРНІ́ТИ (ВЧОРНІ́ТИ), і́ю, і́єш, док., розм. Зробитися чорним; почорніти. Потоптана пшениця золота. Сади вчорніли. Попіл і руїни (І. Гончаренко); // Зробитися темним. Твердий, вічно незгодний з чим-небудь, Фрол вчорнів і наче потріскався, мов той камінь на морському дні (В. Кучер).  Словник української мови у 20 томах
3. учорніти — (вчорніти), -ію, -ієш, док., розм. Зробитися чорним; почорніти. || Зробитися темним.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. учорніти — УЧОРНІ́ТИ (ВЧОРНІ́ТИ), і́ю, і́єш, док., розм. Зробитися чорним; почорніти. Потоптана пшениця золота. Сади вчорніли. Попіл і руїни (Гонч., Вибр., 1959, 208); // Зробитися темним.  Словник української мови в 11 томах
5. учорніти — Учорніти, -нію, -єш гл. Почернѣть.  Словник української мови Грінченка