ущасливлювати

ОЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ (робити щасливим кого-небудь), ЩАСЛИ́ВИТИ, УЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ (ВЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ). — Док.: ощасли́вити, ущасли́вити (вщасли́вити), ощасти́ти заст. Батьки повірили, що на долю цієї дитини випало ощасливлювати інших (Ірина Вільде); Мав нахил він один — охоту дарувать, Щасливити людей (М. Рильський); Лише загальне добро може ущасливити одиницю (Н. Кобринська).

Значення в інших словниках

1. ущасливлювати — ущасли́влювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ущасливлювати — УЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ (ВЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., УЩАСЛИ́ВИТИ (ВЩАСЛИ́ВИТИ), влю, виш; мн. ущасли́влять; док., кого. Робити щасливим кого-небудь. – Я вдячний вам навіть за ті ілюзії, котрі хоч кілька день ущасливлювали мене (І.  Словник української мови у 20 томах
3. ущасливлювати — (вщасливлювати), -юю, -юєш, недок., ущасливити (вщасливити), -влю, -виш; мн. ущасливлять; док., перех. Робити щасливим кого-небудь. || чим. Робити честь кому-небудь своєю присутністю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ущасливлювати — УЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ (ВЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., УЩАСЛИ́ВИТИ (ВЩАСЛИ́ВИТИ), влю, виш; мн. ущасли́влять; док., перех. Робити щасливим кого-небудь. — Я вдячний вам навіть за ті ілюзії, котрі хоч кілька день ущасливлювали мене (Фр.  Словник української мови в 11 томах