хустина

ХУ́СТКА (перев. квадратний шматок тканини або такий плетений виріб, яким пов'язують голову, шию, який накидають на плечі), ХУСТИ́НА, ПЛАТО́К розм., ХУ́СТА заст., ПЛАТ діал., ПЛАТИ́НА діал., ШИРИ́НКА діал.; ШАЛЬ (перев. велика плетена чи ткана, іноді у вигляді трикутника). Молодиці.. маяли розкішними кінцями квітчастих хусток та побрязкували разками коралів (М. Коцюбинський); На Уляні рясна спідниця з горошком, кофточка синя, хустина біла, як сніг (Григорій Тютюнник); Загнибіда нарядився у новий сукняний убір, надів сорочку з манжетами, пов'язав шию шовковим платком (Панас Мирний); Великої треба хусти, щоб зав'язати людям усти (прислів'я); Одягнувши вовняний плат з дрібними польовими чічками.., Марічка зібралася в дорогу (І. Чендей); Очі її весело блищали, а з-під червоної платини висіли довгі коси (Н. Кобринська); Маруся вишиває сухозолотом тонку-тонесеньку ширинку (Ю. Федькович); Одержавши перший заробіток, він купить матері валянки і теплу шаль (О. Гуреїв).

Значення в інших словниках

1. хустина — хусти́на іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. хустина — [хустина] -ние, д. і м. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. хустина — ХУСТИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що ху́стка. Ведуть коня вороного, Розбиті копита... А на йому сіделечко Хустиною вкрите (Т. Шевченко); В цю хвилину недалечко нас, майже на узліссі, спинилась молодиця.  Словник української мови у 20 томах
4. хустина — -и, ж., розм. Те саме, що хустка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. хустина — ХУСТИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що хустка. Ведуть коня вороного, Розбиті копита… А на йому сіделечко Хустиною вкрите (Шевч., II, 1953, 43); В цю хвилину недалечко нас, майже на узліссі, спинилась молодиця.  Словник української мови в 11 томах