цурати
ЦУРА́ТИСЯ кого, рідко ким і без додатка (поривати стосунки з кимсь), ЦУРА́ТИ заст.; СКИДА́ТИСЯ кого, діал.; САХА́ТИСЯ від кого, чого (відчуваючи страх, незручність тощо). Не ходила на грища та на вечорниці як і побільшала, бо парубки сміялись з рябої Оксани, а дівчата-красуні цурались її (Л. Яновська); Не цурай мене, серце (П. Чубинський); Своєї мами не скидається... (В. Стефаник); (Мотря:) У нас така чутка йде, що ви дівчат сахаєтесь? (Роман:) Мало чого не плетуть! (М. Кропивницький). — Пор. 1. уника́ти.
Словник синонімів української мови