честь

НЕВИ́ННІСТЬ (стан людини, що не жила статевим життям), ЦНО́ТА, ЦНОТЛИ́ВІСТЬ, НЕЗА́ЙМАНІСТЬ, ЧЕСТЬ, ЧЕСНО́ТА, ДІВО́ЦТВО розм., НЕПОРО́ЧНІСТЬ заст., поет. Незборима його цнота принаджувала до парубка цю бувалу в бувальцях вісімнадцятилітню молодичку (О. Ільченко); Все чекає великого Юрія. Як молода дотримує честі до вінця, так все доокола, вся природа чекала приїзду кінного лицаря (Г. Хоткевич); — Слухай, нелюбе, кохалась я з одним козаком і заприсяглась нікому більш, як йому одному, віддати моє дівоцтво (О. Стороженко).

Значення в інших словниках

1. честь — (людська) гідність, самоповага, (дівоча) невинність, незайманість, цнотливість, (хто) П. слава, гордість <н. честь нашої науки>, ФР. знак поваги <�пошани>, шана, пошана, шаноба <н. віддати честь>, чесне ім'я, репутація, авторитет <н. зганьбити честь>, п! СУМЛІННЯ  Словник синонімів Караванського
2. честь — Пошана, шана, шаноба  Словник синонімів Вусика
3. честь — [чес'т'] -т'і, ор. -т'у  Орфоепічний словник української мови
4. честь — ЧЕСТЬ, і, ор. ю, ж. 1. Сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській і особистій поведінці. Нехай же ми раби, невільники продажні, Без сорому, без честі, – хай же й так!...  Словник української мови у 20 томах
5. честь — честь іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
6. честь — честь форма привітання та прощання; привіт (м, ср, ст)|| = віват  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. честь — Поставив честь. Поставив могорич. Дав випити якогось напитку. Яка честь, така й подяка. Як ми до людей відносимося, так і люди до нас. Який гість, така йому й честь. Якщо добрий гість, то його й добре приймають, а поганого — ні.  Приповідки або українсько-народня філософія
8. честь — вигук., мол. Дружнє привітання. ПСУМС, 77.  Словник жарґонної лексики української мови
9. честь — -і, ж. 1》 Сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській та особистій поведінці. || Громадська, станова, професійна і т. ін. гідність людини. Офіцерська честь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
10. честь — бага́то (забага́то) че́сті для кого, кому, перев. ірон. Хто-небудь не гідний кого-, чого-небудь. Багато честі для мене зватись правою рукою дядька, добре було б, якби мене можна було назвати пальцем на його руці (Леся Українка)...  Фразеологічний словник української мови
11. честь — ЧЕСТЬ — категорія етики, що разом з категорією гідності розкриває історичні форми відношення людини до себе самої і відношення до неї з боку суспільства.  Філософський енциклопедичний словник
12. честь — Честь, че́сти, че́сті, че́стю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
13. честь — ЧЕСТЬ, і, ж. 1. Сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській і особистій поведінці. Якщо член або кандидат у члени ЦК КПРС заплямував свою честь і гідність...  Словник української мови в 11 томах
14. честь — Честь, -ти ж. Честь. Честь Богу, хвала, а вам на здоров'я. Ном. № 10008. я б і сказав тобі, та честь на собі́ кладу. Я не хочу тебѣ этого сказать изъ уваженія къ самому себѣ. Ном. № 3582.  Словник української мови Грінченка