шашіль

ША́ШІЛЬ (жук, який точить деревину, борошно тощо), ЧЕРВОТО́КА, ТОЧИ́ЛЬНИК. В душі.. якесь неспокійне відчуття точило її, як точить деревину шашіль (А. Шиян); Мебльовий точильник.

Значення в інших словниках

1. шашіль — див. шкідник.  Словник синонімів Караванського
2. шашіль — [шаш'іл'] -шеил'а, ор. -шеилеим, м. (на) -шеил'і/-шеилеив'і  Орфоепічний словник української мови
3. шашіль — ША́ШІЛЬ, ША́ШЕЛЬ, шеля, ч. і розм. шелі, ж. Коричневий жук завдовжки 2–3 мм, личинки якого, розвиваючись перев. у мертвій деревині (меблях, будівлях тощо) чи борошні, точать їх.  Словник української мови у 20 томах
4. шашіль — ша́шіль 1 іменник чоловічого роду, істота ша́шіль 2 іменник жіночого роду, істота розм. у жіночому роді  Орфографічний словник української мови
5. шашіль — -шеля, ч. і розм. -шелі, ж. Коричневий жук завдовжки 2-3 мм, личинки якого, розвиваючись перев. у мертвій деревині (меблях, будівлях тощо) чи борошні, точать їх. || перен. Те, що руйнує щось, мучить когось, викликає сумніви тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. шашіль — ша́шіль то́чить. 1. кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає, мучиться, хвилюється від чогось. (Петро (сам):) Вони зовсім налягли, пригнітили, а та шашіль не перестає точити, не дає спокою, одно нашіптує та допитується: хіба це життя?...  Фразеологічний словник української мови
7. шашіль — Ша́шель, -шля (ч. р.) і ша́шіль, -шелі, -шелі, -шіллю (ж. р.); ша́шлі, -шлів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. шашіль — ША́ШІЛЬ, шеля, ч. і розм. шелі, ж. Коричневий жук завдовжки 2-3 мм, личинки якого, розвиваючись перев. у мертвій деревині (меблях, будівлях тощо) чи борошні, точать їх.  Словник української мови в 11 томах