шелестівка

ПРИ́ГОЛОСНИЙ (звук), КОНСОНА́НТ лінгв., ШЕЛЕСТІ́ВКА заст., СУ́ГОЛОСНИЙ заст. Ненаголошений звук у міг у XІ віці повстати і з приголосного в (А. Кримський); Не любить (українська мова) такого поєднання шелестівок.., яке тяжко вимовити (В. Самійленко); Зразу писав тілько букви, малі і великі, самоголосні і суголосні (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. Шелестівка — Ше́лестівка іменник жіночого роду населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
2. шелестівка — ШЕЛЕСТІ́ВКА, и, ж., заст. Приголосний звук. Жива народна мова має кілька дуже простих способів до уникання збігу багатьох шелестівок, і через те слова єднаються плавко, легко до вимови (В. Самійленко).  Словник української мови у 20 томах
3. шелестівка — -и, ж., заст. Приголосний звук.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шелестівка — ШЕЛЕСТІ́ВКА, и, ж., заст. Приголосний звук. Жива народна мова має кілька дуже простих способів до уникання збігу багатьох шелестівок, і через те слова єднаються плавко, легко до вимови (Сам., II, 1958, 366).  Словник української мови в 11 томах