шпичастий

ШПИЛЯ́СТИЙ (який має загострений кінець, верх), ШПИЛЮВА́ТИЙ, ШПИЧА́СТИЙ, ГОСТРОВЕ́РХИЙ, ГО́СТРИЙ, ТОНКОВЕ́РХИЙ. Над оселями височіла шпиляста пожежна башта (О. Десняк); Він шептав щось.., ніби.. глумився з неї (корови), що не могла його вхопити на шпилюваті роги (С. Ковалів); По стрімких шпичастих горах праворуч від дороги ліпляться біленькі хатинки (М. Коцюбинський); Стоїть висока, рівна, ніби свічка, У гостроверхій шапочці смерічка (Д. Павличко); Над цвинтарем ніби висіла Андріївська гора з гострим верхом (І. Нечуй-Левицький); Тонковерха тополя пахучим листом шелестить (Марко Вовчок).

Значення в інших словниках

1. шпичастий — ШПИЧА́СТИЙ, а, е. 1. Який має шпичаки (у 1, 2 знач.). Топтали брук лаковані черевики, полатані капці, солдатські чоботи, шпичасті закаблуки і залізні підкови (М. Ю. Тарновський); Степ вражав своєю неосяжною, скорботною пустельністю й бідною рослинністю.  Словник української мови у 20 томах
2. шпичастий — шпича́стий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. шпичастий — -а, -е. 1》 Який має шпичаки (у 1, 2 знач.). || Такий, як шпичак; подібний до шпичака. || Те саме, що шпилястий. 2》 Який має шпиці (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шпичастий — Шпичастий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. шпичастий — ШПИЧА́СТИЙ, а, е. 1. Який має шпичаки (у 1, 2 знач.). Топтали брук лаковані черевики, полатані капці, солдатські чоботи, шпичасті закаблуки і залізні підкови (М. Ю. Тарн., День..  Словник української мови в 11 томах
6. шпичастий — Шпичастий, -а, -е Остроконечный.  Словник української мови Грінченка