щетинистий

ЩЕТИ́НИСТИЙ (про волосся — який густо заріс коротким цупким волоссям; цупкий, схожий на щетину); ЩЕТИНЯ́СТИЙ. Дим валив йому з широкого носа, уїдався в вічі і закривав щетинисте обличчя (І. Микитенко); Поруч із молодицею.. сидів чоловік плечистий, приземкуватий, з чорним щетинистим усом (Марко Вовчок); Сухорлявий, із щетинистим йоржиком, .. він був небалакучий (Є. Гуцало); Водії посигналили Ведерникову, і він, витягнувши вдоволено щетинясте підборіддя, відповів їм (О. Лупій).

Значення в інших словниках

1. щетинистий — I гороїжистий, їжакуватий, щетинуватий, щетинястий II див. колючий  Словник синонімів Вусика
2. щетинистий — ЩЕТИ́НИСТИЙ, а, е. 1. Який має густу щетину (про тварину); // розм. Який густо заріс коротким цупким волоссям (про обличчя чоловіка). Суворий двірник .. слухав свого чудного приймака, попихкуючи крутою люлькою.  Словник української мови у 20 томах
3. щетинистий — щети́нистий прикметник  Орфографічний словник української мови
4. щетинистий — -а, -е. 1》 Який має густу щетину (про тварину). || розм. Який густо заріс коротким цупким волоссям (про обличчя чоловіка). || перен. Укритий чим-небудь колючим, цупким, настовбурченим, що нагадує щетину. 2》 Цупкий, схожий на щетину (про волосся).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. щетинистий — ЩЕТИ́НИСТИЙ, а, е. 1. Який має густу щетину (про тварину); // розм. Який густо заріс коротким цупким волоссям (про обличчя чоловіка). Суворий двірник.. слухав свого чудного приймака, попихкуючи крутою люлькою.  Словник української мови в 11 томах