ідіотичний

БЕЗГЛУ́ЗДИЙ (про зовнішній вигляд, вираз обличчя, рухи і т. ін. — у якому відсутня осмисленість), БЕЗМИ́СНИЙ зах., ІДІО́ТСЬКИЙ підсил. розм., ІДІОТИЧНИЙ підсил. розм., рідше. Тримаючи чарку в руках, підходить (Франчуків) до Василя і стоїть кілька хвиль, важко сопучи і поводячи безглуздими очима (Г. Хоткевич); Тітчине лице мов задеревіло, а довкола уст блукав безмисний усміх (О. Кобилянська); — Можливо, можливо, Аркадію Валеріановичу, життя покаже, — погодився становий і знову посміхнувся ідіотською, як здалося Стадницькому, посмішкою (М. Стельмах). — Пор. 2. безтя́мний.

Значення в інших словниках

1. ідіотичний — ідіоти́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. ідіотичний — -а, -е. Те саме, що ідіотський.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ідіотичний — Ідіоти́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. ідіотичний — ІДІОТИ́ЧНИЙ, а, е. Те саме, що ідіо́тський. Він сів на своє місце, взяв ложку до рук і з ідіотичним виразом лиця впер очі у вазу (Фр., III, 1950, 445).  Словник української мови в 11 томах