іритація

ГНІВ (почуття сильного обурення; стан нервового збудження), ЗЛІСТЬ, СЕ́РЦЕ, ПЕРЕСЕ́РДЯ діал., ІРИТА́ЦІЯ зах., ПА́СІЯ діал. — Нехай священний помсти гнів Веде нас в боротьбі! (Т. Масенко); Вона замітала горниці і кидала стільцями од злості (І. Нечуй-Левицький); Голос у Каленика Романовича був хоч і сердитий, але звучало в ньому більше батьківського бурчання, ніж серця (І. Сенченко); Вона була.. дуже вразлива і люта, а в пересердю не перебирала, кого б'є, чим і куди (І. Франко); Отець Сидір ніколи, навіть у хвилини найбільшої іритації, не дозволяв собі відізватися грубо до мужика (Ірина Вільде). — Пор. 1. злість, 1. лють, несамови́тість.

Значення в інших словниках

1. іритація — ірита́ція іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. іритація — ірита́ція гнів, роздратування, хвилювання (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
3. іритація — -ї, ж., рідко. Роздратування, хвилювання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. іритація — ІРИТА́ЦІЯ, ї, ж., рідко. Роздратування, хвилювання. — Іригація принесла йому іритацію,— кепкував пан маршалок (Фр., II, 1950, 377).  Словник української мови в 11 томах