їдок

ЇДЕ́ЦЬ (особа як одиниця при розподілі харчових продуктів), ЇДО́К розм.; РОТ розм. (член сім'ї, утриманець). Ми хуторяни — діти, У мріях без кінця, Ділили сад, і квіти, І поле, на їдця (А. Малишко); Готувати страву на кількість їдоків; — Є в нашім селі такий чоловік.. Не багатий, не бідний — п'ять соток на три роти (І. Муратов).

Значення в інших словниках

1. їдок — Їдець  Словник чужослів Павло Штепа
2. їдок — їдо́к іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
3. їдок — -а, ч., розм. Те саме, що їдець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. їдок — ЇДО́К, а, ч., розм. Те саме, що їде́ць. Пішов я раз по полуниці,— Ще змалечку я був їдок: Весь день шукаю у травиці — Одну у глечик, дві в роток (Гл., Вибр., 1951, 203).  Словник української мови в 11 томах