апологія —
аполо́гія іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
апологія —
-ї, ж. Усний або писемний захист, вихваляння кого-, чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
апологія —
АПОЛО́ГІЯ, ї, ж. Захист, вихваляння кого-, чого-небудь. Попервах Маріїне ставлення до Лепажа – це поклоніння кумиру, гаряча його апологія в усьому (М. Слабошпицький).
Словник української мови у 20 томах
апологія —
аполо́гія (від грец. απολογία – захист, виправдання) 1. Відвертий, беззастережний захист певних положень. 2. Промова або письмовий твір на захист певної особи або теорії.
Словник іншомовних слів Мельничука
апологія —
Аполо́гія, -гія, -гією
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
апологія —
АПОЛО́ГІЯ, ї, ж., книжн. Усний або писемний захист, вихваляння кого-, чого-небудь. Найбільш поширеним методом апології капіталістичної системи є намагання буржуазних теоретиків зобразити капіталізм в нових умовах як "новий", докорінно змінений суспільний лад (Ком. Укр., 5, 1961, 73).
Словник української мови в 11 томах
апологія —
рос. апология (грец. apologia — захист, виправдання) — тенденційний, беззастережний захист певної теорії чи особи.
Eкономічна енциклопедія