арка —
[арка] аркие, д. і м. арц'і, р. мн. арок
Орфоепічний словник української мови
арка —
-и, ж. 1》 Склепіння у формі дуги, яким перекривають проріз у стіні або сполучають стояки моста, два суміжні будинки і т. ін. 2》 Декоративна споруда у вигляді брами, що завершується склепінням. Тріумфальна арка — декоративна арка на відзначення якої-небудь важливої події (перемоги і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
арка —
А́РКА, и, ж., архт. 1. Склепіння, що має форму дуги, яким перекривають проріз у стіні або сполучають стояки моста, два суміжні будинки і т. ін. Дві невеликих хати, з високими стелями в формі склепінь (арок), прибрані .. зеленню (М.
Словник української мови у 20 томах
арка —
а́рка (італ. arco, від лат. arcus – дуга) 1. архіт. Елемент будинків, інженерних споруд для криволінійного перекриття прорізів у стіні або прольотів між опорами. 2. Тріумфальна А. – монумент на честь знаменної події.
Словник іншомовних слів Мельничука
арка —
Технічний конструктивний елемент (з кам'яних або цегляних клинів), криволінійний, опертий на два кінці; використовується у склепіннях, для перекриття прорізів у стіні.
Універсальний словник-енциклопедія
арка —
СКЛЕПІ́ННЯ (опукле перекриття, що з'єднує стіни або опори якої-небудь споруди), ЗВІД, А́РКА (брами). Учта тим часом розкішна готується в царських покоях; Попід склепінням високим оздоба нечувана сяє (М.
Словник синонімів української мови
арка —
А́РКА, и, ж. 1. Склепіння, що має форму дуги, яким перекривають проріз у стіні або сполучають стояни моста, два суміжні будинки і т. ін. Дві невеликих хати, з високими стелями в формі склепінь (арок), прибрані.. зеленню (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
арка —
(італ. < лат. — дуга, вигин) Криволінійне перекриття прорізу в стіні або прогону між двома підпорами (колонами, пілонами тощо). Передає на основу не тільки навантаження, а й розпір.
Архітектура і монументальне мистецтво