брид

І БРИДЬ, відраза, гидота, гидь, р. гид; (хто) потвора, сил. гид гидом; бридота.

Значення в інших словниках

1. брид — ч. 1》 род. -у. Мерзота. 2》 род. -а. Гидка людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. брид — див. гидкий; сміття  Словник синонімів Вусика
3. брид — Брид, -ду и -да м. 1) Род. п. -ду. Гадость, мерзость. 2) Род. п. -да. Гадкій, безобразный человѣкъ. Да не давай стиду-бриду цілувати свого виду. Чуб. V. 540.  Словник української мови Грінченка