видавлювати —
вида́влювати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
видавлювати —
-юю, -юєш, недок., видавити, -влю, -виш; мн. видавлять; док., перех. 1》 Натискуючи, видаляти назовні, видобувати що-небудь (перев. рідину). || Стискуючи що-небудь, звільняти від якоїсь рідини і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
видавлювати —
ВИДА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ДАВИТИ, влю, виш; мн. ви́давлять; док. 1. що. Натискуючи, видобувати що-небудь. Танцював на учтах довкола столу з бочкою пива на плечах. Видавлював у жмені олію з горіхів (П.
Словник української мови у 20 томах
видавлювати —
див. витискувати; давити
Словник синонімів Вусика
видавлювати —
вида́влювати / ви́давити (з оче́й) сльо́зи (сльозу́) перев. з кого. Зворушуючи, впливаючи на почуття або вражаючи чимсь, доводити кого-небудь до плачу. Ніжні звуки (музики) млосно стискували серце, видавлювали з очей сльози (Ю.
Фразеологічний словник української мови
видавлювати —
ВИДА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ДАВИТИ, влю, виш; мн. ви́давлять; док., перех. 1. Натискуючи, видаляти назовні, видобувати що-небудь (перев. рідину).
Словник української мови в 11 томах
видавлювати —
Видавлювати, -люю, -єш сов. в. видавити, -влю, -виш, гл. 1) Выдавливать, выдавить, выжимать, выжать. Він видавить з тебе олію. Котл. Ен. І. 29. 2) Давить, передавить. Сучого сина звірюка половину кролів видавив. Рудч. Ск. II. 12. 3) Оттискивать, оттиснуть.
Словник української мови Грінченка