вогненний

Вогнистий, вогняний, полум'яний, пломінкий, пломенистий; (- світло) яскравий, променистий; (колір) ясночервоний, червоногарячий, сов. яскраво-червоний; (- слово) палкий, пристрасний, запальний; (погляд) пекучий; (жар) гарячий-пре-гарячий; (- роки) бурхливий.

Значення в інших словниках

1. вогненний — вогне́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. вогненний — [вогнен:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і  Орфоепічний словник української мови
3. вогненний — (розм. огненний), -а, -е. 1》 Прикм. до вогонь 1). || Який яскраво світить, випромінює. || Дуже гарячий. 2》 перен. Який має колір вогню; яскраво-червоний. 3》 перен. Сповнений енергії, запалу; пристрасний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вогненний — ВОГНЕ́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до вого́нь 1. Огненна стріла прорізала усе небо (Г. Квітка-Основ'яненко); Великі вогненні пласти соломи, немов душі загиблих матерів, розносило вітром в темну пустоту неба (О.  Словник української мови у 20 томах
5. вогненний — див. світлий  Словник синонімів Вусика
6. вогненний — ВОГНЕ́ННИЙ (який має в собі вогонь), ВОГНЕ́ВИЙ, ВОГНЯ́НИ́Й, ВОГНИ́СТИЙ, ПОЛУМ'Я́НИЙ, ПОЛУМ'ЯНИ́СТИЙ, ПОЛУМЕНИ́СТИЙ, ОГНЕ́ВИЙ розм., ОГНЯ́НИ́Й розм. Бачить (Андрій), як палає панський палац, як небо лижуть вогненні язики (Д.  Словник синонімів української мови
7. вогненний — Вогне́нний, звич. огне́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. вогненний — ВОГНЕ́ННИЙ (розм. ОГНЕ́ННИЙ), а, е. 1. Прикм. до вого́нь 1. Огненна стріла прорізала усе небо (Кв.-Осн., II, 1956, 414); Вогненні стрічки звивалися над їхніми [літаків] моторами (Кучер, Чорноморці, 1956, 104); *Образно. Як Гастелло, ..  Словник української мови в 11 томах
9. вогненний — Вогненний, -а, -е = огненний. Гаряча смола та сірка неначе вогненна річка розливаються. Стор. МПр. 47.  Словник української мови Грінченка