відривати

Віддирати, ВІДОКРЕМЛЮВАТИ; (від себе) забирати, віднімати; (від діла) відвертати, відтягати; (очі) відводити; (від матері) розлучати з; п! РВАТИ.

Значення в інших словниках

1. відривати — відрива́ти 1 дієслово недоконаного виду відділяти, відокремлювати відрива́ти 2 дієслово недоконаного виду риючи, витягати щось із землі  Орфографічний словник української мови
2. відривати — I -аю, -аєш, недок., відірвати, -ірву, -ірвеш, док., перех. 1》 Тягнучи, смикаючи, відділяти, відокремлювати частину від цілого або щось прикріплене, приклеєне тощо. || тільки док., перев. безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відривати — 1. видирати, видерти, повидирати, здирати, здерти, поздирати, дерти, подерти, передирати, передерти, попередирати, роздирати, роздерти, пороздирати...  Словник чужослів Павло Штепа
4. відривати — ВІДРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ВІДІРВА́ТИ, ірву́, і́рве́ш, док. 1. що. Тягнучи, смикаючи, відділяти, відокремлювати частину від цілого або що-небудь прикріплене, приклеєне і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
5. відривати — див. рвати  Словник синонімів Вусика
6. відривати — відрива́ти / відірва́ти з рука́ми. Охоче, швидко купувати щось у кого-небудь. — Ось їду у Францію... Хімія наша їх дуже задовольняє... А фізика наша їм — ніяк! Не такий розмір шматка! У нас як? Хоч що дай — з руками відірвуть! (П. Загребельний).  Фразеологічний словник української мови
7. відривати — ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (роз'єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДРИВА́ТИ, УРИВА́ТИ (ВРИВА́ТИ), ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи); ВІДКО́ЛЮВАТИ (ударяючи, колючи); ВІДКОЛУ́ПУВАТИ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИ (колупаючи); ВІДШАРО́ВУВАТИ (шар від шару)...  Словник синонімів української мови
8. відривати — ВІДРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ВІДІРВА́ТИ, ірву́, ірве́ш, док., перех. 1. Тягнучи, смикаючи, відділяти, відокремлювати частину від цілого або щось прикріплене, приклеєне тощо.  Словник української мови в 11 томах