відтягати

(куди) тягти, затягати; (полки) відводити; (наголос) перетягати; (від чого) відвертати; (приїзд) відкладати; (вниз) отягати; (плечі) натруджувати; (в кузні) видовжувати; (від податку) Г. утримувати, віднімати.

Значення в інших словниках

1. відтягати — відтяга́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відтягати — -аю, -аєш і відтягувати, -ую, -уєш, недок., відтягти і відтягнути, -ягну, -ягнеш, док., перех. 1》 Тягнучи кого-, що-небудь поверхнею чогось, переміщати, пересувати в інше місце. || Переборюючи опір, насильно відводити когось від кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відтягати — ВІДТЯГА́ТИ¹ див. відтя́гувати. ВІДТЯГА́ТИ², а́ю, а́єш, док. кого, розм. Покарати, смикаючи, скубаючи за волосся, вуха і т. ін. Справедливість перемогла, і хулігана відтягали за вухо (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
4. відтягати — відтяга́ти / відтягти́ (відтягну́ти) час. Зволікати здійснення чого-небудь. Вони (махновці) добре знали умови переходу через Сиваш і тільки відтягали час, боячись якоїсь пастки (Ю. Яновський).  Фразеологічний словник української мови
5. відтягати — ВИ́ДОВЖИТИ (зробити довшим, збільшити довжину чого-небудь), ВИ́ТЯГТИ, ВИ́ТЯГНУТИ, РОЗТЯГТИ́, РОЗТЯГНУ́ТИ (зробити довшим або більшим за розміром); ВІДТЯГТИ́, ВІДТЯГНУ́ТИ (куючи). — Недок.  Словник синонімів української мови
6. відтягати — ВІДТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш і ВІДТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДТЯГТИ́ і ВІДТЯГНУ́ТИ, ягну́, ягне́ш, док., перех. 1. Тягнучи кого-, що-небудь по поверхні чогось, переміщати, пересувати в інше місце. Санітарки..  Словник української мови в 11 томах