відчувати

Чути <�серцем, душею>, ур. відати, п! ПОЧУВАТИ; (з нст. що) мати враження, (чуттями) сприймати, (радість, біль) перейматися чим; фр. віщувати <н. серце віщує біду>.

Значення в інших словниках

1. відчувати — відчува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відчувати — -аю, -аєш, недок., відчути, -ую, -уєш, док., перех. 1》 також із спол. як, що та ін. || неперех. Мати здатність сприймати щось, реагувати на щось. 2》 Переживати якесь почуття. || у сполуч. із сл. себе. Почуватися. 3》 також зі спол. як, що та ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відчувати — ВІДЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. що. Сприймати органами чуття. Кожен раз, коли сокира рубнула по виноградному корені або тріснула галузка, Замфір відчував біль у голові та серці (М.  Словник української мови у 20 томах
4. відчувати — відчува́ти плече́ (лі́коть) кого, чиє (чий) і без додатка. Мати чиюсь підтримку, допомогу. (Дремлюга:) Головне — щоб в тебе вірили. А коли не відчуваєш плеча, то й світ тобі не раз галушкою здасться (О. Корнійчук). чу́ти плече́ і лі́коть кого.  Фразеологічний словник української мови
5. відчувати — ВІДЧУВА́ТИ (сприймати органами чуття), ПОЧУВА́ТИ, ЧУ́ТИ, УЧУВА́ТИ (ВЧУВА́ТИ), ПОЧУВА́ТИСЯ, ЗАЧУВА́ТИ рідше, СПОЧУВА́ТИ розм. рідше, ДІЗНАВА́ТИ (ДОЗНАВА́ТИ) розм. рідше, ОЧУВА́ТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
6. відчувати — Відчува́ти, -чува́ю, -ва́єш; відчу́ти, -чу́ю, -чу́єш; -чу́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. відчувати — ВІДЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. також із спол. як, що та ін. Сприймати органами чуття. Кожен раз, коли сокира рубнула по виноградному корені або тріснула галузка, Замфір відчував біль у голові та серці (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах