Словник синонімів Караванського

гострий

(кіл) загострений, гострякуватий; (ніж) вигострений, нагострений, гостролезий; (погляд) проникливий, допитливий, (слух) тонкий; (запах) різкий; (біль) пекучий; (зір) орлій; (брак) величезний; (з ворогом) рішучий, безцеремонний; (жарт) дотепний, влучний, дошкульний; (- страву) присмачений; (конфлікт) напружений; (- цікавість) сильний, підвищений; гостренький, гострющий, гострим-гострий; п! ШПИЧАКУВАТИЙ.

Практичний словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. гострий — го́стрий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. гострий — -а, -е. 1》 Який має колючий кінець або ріжучий край; здатний колоти або різати. 2》 Який звужується, витягується на кінці. Гострий кут — кут, величина якого менша від величини прямого кута, тобто менша за 90°.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гострий — ГО́СТРИЙ, а, е. 1. Який має колючий кінець або ріжучий край; здатний колоти або різати. Крикнула Олександра ридаючи .. та й звалилась, як трава на гостру косу (Марко Вовчок); Гостра склянка з розбитої пляшки зробила глибоку рану (О.  Словник української мови у 20 томах
  4. гострий — I вигоздрений, вигострений, відгострений, відклепаний (про косу, сапу), відмантачений, відточений, гострезний, Гострений, гостренний, гостренький, гоструватий, гострозубий (пилка), гострокінцевий, гостроконечний, гостролезий, гострючий, гострющий...  Словник синонімів Вусика
  5. гострий — болю́че (го́стре) пита́ння. Назріла, складна для розв’язання проблема. Мені щеміло серце за Жабі .. “Що з нею?” Одного дня це болюче питання було розв’язане: з контори тюрми сповістили, що мені дозволено побачитися з нею (Олесь Досвітній)...  Фразеологічний словник української мови
  6. гострий — ГО́СТРИЙ (з колючим кінцем, ріжучим краєм); ЗАГО́СТРЕНИЙ (якому надано такої властивості); ГОСТРОЛЕ́ЗИЙ (про знаряддя); РІЗКИ́Й розм. (здатний завдати поріз). Ржуть на волі добрі коні, Гострі шаблі брязкотять (Я.  Словник синонімів української мови
  7. гострий — Го́стрий, -ра, -ре  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. гострий — ГО́СТРИЙ, а, е. 1. Який має колючий кінець або ріжучий край; здатний колоти або різати. Крикнула Олександра ридаючи.. та й звалилась, як трава на гостру косу (Вовчок, І, 1955, 33); Гостра склянка з розбитої пляшки зробила [Євгешці] глибоку рану (Донч.  Словник української мови в 11 томах