евфонія —
евфоні́я іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
евфонія —
(від гр. еuphonia — добре, приємне) милозвучність мови, а також дотримання мовцями правил фонетичних чергувань: і — й, у — в, би-б та ін.
Словник стилістичних термінів
евфонія —
-ї, ж. 1》 Категорія античної музичної естетики, за допомогою якої оцінювалися з огляду на якість звучання звукові явища дійсності. 2》 Розділ поетики, який вивчає звукові засоби та звукову організацію мови художніх творів, зокрема віршів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
евфонія —
Милозвучність
Словник чужослів Павло Штепа
евфонія —
(гр. euphonia — благозвучність) — оцінна категорія античної естетики, за якою оцінювались мовленнєві та музичні форми звучання, а також сила голосу; те, що відповідало нормам музичного мислення. Е. збереглась і в естетиці Середньовіччя та Відродження.
Словник-довідник музичних термінів
евфонія —
Милозвучність
Словник застарілих та маловживаних слів
евфонія —
• евфонія (грец. ευφωνία — милозвучність) - розділ поетики, який вивчає засоби звукової виразності мови худож. твору. Осн. елементом...
Українська літературна енциклопедія
евфонія —
евфоні́я (від грєц. εύφωνία – милозвучність) 1. Гармонійний добір звуків у тексті художнього твору. 2. Уникання в мові нехарактерних для неї сполучень звуків.
Словник іншомовних слів Мельничука
евфонія —
ГАРМО́НІЯ (приємне для слуху звучання), МИЛОЗВУ́ЧНІСТЬ, ЕВФОНІ́Я, БЛАГОЗВУ́ЧНІСТЬ рідше, ДОБРОЗВУ́ЧНІСТЬ заст. Свіже повітря виповнилось чудовою гармонією пташиного співу (М.
Словник синонімів української мови
евфонія —
Евфо́ні́я, -ні́ї, -ні́єю
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
евфонія —
ЕВФОНІ́Я, ї, ж. Розділ поетики, який вивчає звукові засоби та звукову організацію мови художніх творів, зокрема віршів; // Побудова художнього твору щодо його звучання, милозвучності.
Словник української мови в 11 томах