женихання —
ЖЕНИХА́ННЯ, я, с. Дія за знач. жениха́тися. — Жалко мені стало за тими нічками тихими, що бачили женихання наше, що чули нашу любу розмову (Коцюб., І, 1955, 141); Параска корила сина, щоб з голови викинув легковажну думку — тепер не до женихання (Горд., II, 1959, 216).
Словник української мови в 11 томах