загарбувати

Захоплювати, завойовувати, скуповувати; (чуже) привласнювати, присвоювати, грабувати, відбирати, забирати, прибирати до рук, жм. загрібати.

Значення в інших словниках

1. загарбувати — зага́рбувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. загарбувати — див. красти; перемагати  Словник синонімів Вусика
3. загарбувати — -ую, -уєш, недок., загарбати, -аю, -аєш, док., перех. Насильно захоплювати що-небудь; завойовувати. || Привласнювати чуже, вдаючись до підступу, насильства і т. ін.; грабувати, відбирати. || розм. Силою, нахабно брати собі, забирати кого-, що-небудь з собою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. загарбувати — ЗАВОЛОДІ́ТИ чим (узяти собі, у своє користування, володіння), ОВОЛОДІ́ТИ, ПРИВЛА́СНИТИ що, ПРИСВО́ЇТИ що, ПОСІ́СТИ що, ЗАВЛАДА́ТИ рідко, ЗАПОСІ́СТИ що, діал.; УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) що, ЗАБРА́ТИ що, ЗАЙНЯ́ТИ що, ЗАХОПИ́ТИ що, ЗАГРАБУВА́ТИ що, розм.  Словник синонімів української мови
5. загарбувати — ЗАГА́РБУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАГА́РБАТИ, аю, аєш, док., перех. Насильно захоплювати що-небудь; завойовувати. Наполеон загарбував чужі землі, вводив свої війська у прусські фортеці і поступово наближався до російських кордонів (Кочура. Зол. грамота.  Словник української мови в 11 томах